Останнім часом я куди рідше читаю. Адже значно легше просто безвилазно сидіти у смартфоні, переглядаючи відео, дописи чи новини. Такі розваги не потребують особливих зусиль і дозволяють швидко отримувати нові враження. От тільки совість нікуди не зникає, адже я розумію, що читання не лише допомагає цікаво провести час, а й розвиває уяву, словниковий запас та вміння мислити. Тому час від часу все ж повертаюся до книг. Найчастіше це література зі шкільної програми. Проте саме деякі з цих творів нерідко відбивають у мене бажання читати далі. Через це я замислилася над тим, чому одні книжки захоплюють мене з перших сторінок, а інші здаються нудними й незрозумілими.
Подумати про це мене змусила нещодавно прочитана книжка “Туди, де пінгвіни”, яка відволікла мене від буденності, у якій треба пересилювати себе, щоб просто почитати, й нагадала про те, яку радість може викликати це заняття. Вона написана лише кілька років тому, й на її прикладі можна чітко помітити різницю між сучасною літературою та тією, яка була раніше.
Перша і, на мою думку, найсуттєвіша відмінність — словниковий запас авторів та сленг. Це спричинено різницею у часі, епосі та культурі. Сучаснішим творам часто притаманна й сучасна стилістика мови, її суржики та діалекти, яких не було раніше. Тому під час читання старих творів нам можуть бути незрозумілими деякі вислови та метафори.
Також нам можуть бути нецікавими їхні ідеї і мотиви. Багато старих творів описують проблеми, звичаї та спосіб життя людей, які суттєво відрізняються від сучасних. Через це читачеві буває складно співпереживати героям або зрозуміти важливість подій, які для людей минулого були звичними. Натомість у сучасній літературі частіше порушуються теми, які ближчі до сьогоднішнього покоління. Саме тому деякі нові книги можуть викликати більше зацікавлення та емоційного відгуку в читачів.
Тому я вважаю, що при читанні творів потрібно користуватися принципом “Don’t like — don’t read”, адже завжди можна знайти щось інше, що буде тобі до смаку. А переставати читати через незрозумілі та нецікаві старі книжки — повне безглуздя.
Отже, читайте із задоволенням!
Варвара Баранова, випускниця Школи універсального журналіста