Культура мовлення завжди була важлива. У кожну епоху були свої правила культурного спілкування. У всі часи – як і в 18 столітті, так і в 21, якщо людина вміла правильно та красиво спілкуватися – її завжди поважали.
У першу чергу одним із найважливіших правил культури мовлення є знання національної( української чи будь-якої іншої, залежно від країни ) мови. На мою думку, у більшості країнах до туристів будуть краще ставитися, якщо вони будуть знати мову цієї країни. Адже це, в першу чергу, вияв поваги до цієї країни, її історії та її жителів.
На території України залежно від періоду та розташування завжди поширені були інші мови: польська, румунська, російська, кримськотатарська. Проте зараз в Україні найбільш розповсюдженими є тільки дві – українська та російська мови. І, на жаль, в повсякденному спілкуванні переважає російська.
Тому, я вважаю, що ми повинні вивчати та вживати українську мову у своєму повсякденному житті. Бо якщо ми хочемо, щоб іноземці поважали нашу мову та культуру, нам потрібно це також робити.
Другим важливим фактором культурного спілкування є повага та вміння слухати співрозмовника, не перебивати. Адже, погодьтесь,ніхто не захоче спілкуватися з людиною, яка постійно перебиває, думає тільки про себе та зовсім не слухає. І тут також потрібно не переборщити. Бо діалог –цедві людини, а не одна. І обидві сторони повинні мати можливість висловити свою думку.
Ще одним важливим пунктом є чистота мови та її естетичність. Адже набагато приємніше спілкуватися з людиною, яка не вживає ненормативної лексики,слів-паразитів, вміє красиво подати матеріал. Звісно, ніхто не захоче спілкуватися ідеальною літературною мовою, з великою кількістю епітетів та метафор, як у 18 столітті. Я й не вважаю, що це потрібно чи можливо. Просто варто намагатися спілкуватися так, щоб вашому співрозмовнику захотілося ще раз вас почути.
Дуже часто, спілкуючись, люди починають швидко говорити, міняти теми і забувати, про що йшлося спершу. Тому важливо вміти спілкуватися просто, без пишномовності, стисло та логічно.Хоча дуже часто так виходить, що через переживання та не впевненість собі не завжди виходить говорити стисло та логічно, людина губиться в своїх думках і не знає що сказати. І тут швидше психологічна проблема. Адже ця людина може вміти дуже красиво подавати свої думки на папері, а в живу через хвилювання не може сказати і слова.
У сучасному світі дуже часто втрачається культура мовлення саме у підлітків. Під впливом іноземних ЗМІ вони часто забувають про українські, адже вважають, що вживаючи слова іноземного походження та ненормативну лексику, вони краще сприйматимуться однолітками.
Хоча, трапляється, що людина вміє вставляти слова інших мов в своє спілкування правильно, не перебільшувати і не говорити кожне друге слово англійською,російською чи французькою. Це може стати родзинкою у спілкуванні.
Через незнання культури мовлення та часткове зникнення певної офіційної української мови в розмовах, люди дуже часто не звертають уваги на те, як вони спілкуються, які слова вони вживають, на те, що вони перебивають свого співрозмовника.
Тому, я вважаю, що культуру мовлення потрібно починати вчити ще з дитинства. У школі та університетах варто вивчати українську мову та літературу, читати книжки та писати багато творів , для того, щоб у дорослому житті всі знали, як правильно спілкуватися, підтримувати розмову, писати листи, резюме та багато іншого.
Христина РИМСЬКА, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”