Місія майже неможлива. Іноді мені здається, що телефон став частиною людського організму. Людина може забути вдома все: ключі, гроші, голову. І все одно спокійно піти. Але якщо вона залишила телефон – справжня катастрофа «світового масштабу».
Я часто думаю: чи можливо прожити хоча б день без телефону? Теоретично – так. Практично… Тут уже виникають питання. Адже телефон — це не лише соціальні мережі. Це карта, будильник, музика, годинник, калькулятор, фотоапарат і, між іншим, спосіб дізнатися, що задали на завтра.
Мабуть, перші години без телефону були б найважчими. Рука автоматично тягнулася до кишені, хоча він лежав би десь далеко й, напевно, теж сумував за мою. Потім я почала б дивитися у вікно, розмовляти з людьми й, можливо, навіть помітила б, якого кольору шпалери в моїй кімнаті. Виявляється, реальний світ теж має непогану графіку.
З іншого боку, можна більше читати, гуляти, думати або просто нічого не робити.
Отже, прожити день без телефона цілком можливо. Щоправда, я поки що не перевіряла. І якщо чесно, не поспішаю.
Ілона ЕВРЮКОВА,
випускниця Школи універсального журналіста