З настанням літа підлітки діляться на три групи. Перша — це діти, які їдуть на все літо до бабусі в село. Друга група проводить літо в місті разом із друзями, виходячи гуляти або граючи в комп’ютер до почервоніння очей. А третя, до якої входжу і я, — це діти, які йдуть працювати через брак кишенькових грошей або для того, щоб випробувати себе.
До того як піти працювати, я належав до другої групи й цілий місяць майже не виходив із дому. Гуляти мені не було з ким, бо всі мої друзі або поїхали до бабусь, або проводили весь час зі своїми дівчатами. Мені набридло таке життя, і саме тоді моя мама запропонувала мені піти на роботу, адже син її подруги якраз шукав собі напарника. Я, недовго думаючи, погодився.Домовившись із напарником, якого звуть Ваня, ми пішли до знайомого його батька, який прийняв нас на, як мені здалося, вигідних умовах. Я мав працювати наглядачем за шезлонгами. О восьмій годині ранку я мав прийти на пляж, розкласти шезлонги з парасолями й обслуговувати відпочивальників.О 14:00 мене мав замінити мій напарник .За шість годин роботи я отримував 400 гривень і відсоток від каси.Працюю я вже третій тиждень, і поки що для мене в цій роботі є лише один мінус — я працюю без вихідних. Завдяки цій роботі я можу, не турбуючи маму, купити собі щось. Ще одним плюсом є те, що мій сон стабілізувався до восьми годин, і мені вже не важко вставати зранку, що допоможе легше адаптуватися до шкільного життя.
Артемій РЕНГАЧ,
випускник Школи універсального журналіста