У віці 15 років я не маю захоплення проводити час на свіжому повітрі. Гаджети одразу здалися мені надзвичайно цікавими, і як тільки я відкрив для себе соцмережі, відчув повний захват.
Скільки себе пам’ятаю, від телефона мені було набагато важче втомитися, ніж від рухливих ігор на вулиці. Часто бувало так, коли я вже хотів відпочити й повернутися додому, друзі прагнули гуляти ще, і мені почало це набридати. Проте уявити своє життя лише у віртуальному просторі соцмереж теж неможливо.
Якщо порівнювати ці два виміри, то між ними є суттєва різниця. Наприклад, у реальному житті варто бути чемним із незнайомим співрозмовником. Якщо сказати йому щось зайве, це одразу матиме реальні наслідки. У чаті ж писати будь-що набагато легше, адже ти просто набираєш текст на екрані і здатен непотрібне видалити. Крім того, якщо на вулиці ти потрапиш у халепу, реальність не вийде поставити на паузу – треба діяти далі, розв’язувати проблеми й комунікувати з незнайомими людьми.
З часом я зрозумів , що кожному потрібно інколи виходити із зони комфорту, щоб по-справжньому відпочити та відновити сили. Вулиця навчила мене цінувати все навколо і показала, що реальний світ вимагає відповідальності.
Денис ЦВЯК,
випускник Школи універсального журналіста