Щоденні новини з фронту розповідають про героїзм нашого народу у війні з Росією. Віримо в міць нашої зброї та звитягу воїнів, що надлюдськими зусиллями стримують ворога і не дають просунутися далі. Слава і шана нашим героям!
Але я хочу розповісти про чоловіка, який у цей нелегкий час вибрав для себе не менш важливе завдання – тримати економічний фронт. Адже країна потребує сільськогосподарської продукції: без нашого зерна важко буде не тільки Україні, а й іншим народам, які на нього надіються. А проданий за кордон хліб – це також гроші захист України.
Розкажу про свого дідуся Проценка Віктора Васильовича. Він живе в невеликому селі Тишківка, що на Кіровоградщині. Все життя працював на землі. Про таких кажуть, що він любить землю, а земля любить його.
Навколо села простяглися потужні чорноземи, які споконвіку щедро обдаровували хліборобів багатими врожаями. Але війна внесла свої корективи: трактористи стали танкістами, а село залишилося з небагатьма механізаторами, які вже не в змозі справитися з таким обсягом робіт.
І дідусь Віктор у свої більш як сімдесят років знову сів за руль трактора та продовжує вирощувати врожаї, щоб у свій спосіб допомагати Україні. Не любить гучних похвал, не чекає ніяких нагород – просто робить те, що може: оре, сіє, збирає зерно. Допомагає сусідам, армії. Підтримує своїх дочок і їх сім’ї, знаходить час для нас, його внуків.
Уважаю, що світ повинен знати про таких людей, як мій дідусь. Він міг би відпочивати на пенсії, берегти своє здоров’я та не перейматися різними проблемами. Залишити все молодим. Але це був би не він. Як і тисячі інших людей поважного (я не хочу про свого дідуся і таких, як він, говорити слово «похилого») віку, він тримає стрій і веде свою битву за врожай. І це дійсно битва: засухи, нестача добрив і сортового насіння, перебої з пальним, падіння ракет і дронів…
Восени 2023 бачив зранене поле. Збиті дві ракети посеред зелених сходів пшениці. А вже через три тижні не знайшов цих вирв: все було прибрано, вирівняно, а молоді паростки пшениці сховали злочини Росії. Це ще один приклад того, що, попри всі негаразди, справжні аграрії не здаються.
І я гордий тим, що серед землеробів є мій дідусь Проценко Віктор Васильович – справжній герой, той, хто тримає аграрний фронт!
Дмитро ІВАЩУК,
учасник XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”,
Кіровоградська область