З початком повномасштабного вторгнення напруга в українському суспільстві досягла апогею. Через вибухи ракет та обстріли страждає мирне населення, яке опинилось перед лицем насильницької смерті від ворожих атак.
Цілком очевидно, що всі свідомі люди хочуть, аби цей жах якнайшвидше закінчився, адже агресивні дії Російської Федерації призводять до руйнації цілих міст, гибелі тисяч цивільного населення і їх звичного світу. Я переконана, що є лише один шлях до завершення війни – згуртованість всього українського народу в єдину, сильну духом націю. Це об’єднання дасть нам потужну силу, яка приведе до перемоги України. Програш окупанта буде провалом всіх тих, хто не дотримується людських і Божих законів, і тих, хто поставив свої амбіції вище за цінність життя. А поразка ворога неминуча, бо українці – це незламний, незалежний, нездоланний та волелюбний народ. І, як писав В. Симоненко:
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників – заброд!
Що ж я зроблю, коли закінчиться війна – найжорстокіший геноцид людства і коли наша земля очиститься від загарбницької руйнівної сили, яка приносить лише горе, страждання і біль? Спершу, зі сльозами вдячності щиро подякую хоробрим захисникам, що, ризикуючи власним життям, обороняли нашу неньку-Україну. Також скажу спасибі собі за те, що не занепала духом і твердо вірила в перемогу. А основною моєю місією з моменту початку війни є популяризація української мови серед російськомовних ровесників, які були змушені покинути рідні міста і опинилися на заході країни в україномовному соціумі. Адже саме захист «рускоязичного насєлєнія» якраз і став однією з причин нападу РФ. На мою думку, нам всім просто необхідно навчитися правильно і грамотно розмовляти державною мовою. Цим ми покажемо росіянам, що ніякі ми не браття, а різні народи. Адже мова – це система відображення цінностей і ментальності етносу. Саме у мові народу лежить відбиток характеру нації і її моральних принципів.
Після закінчення війни я разом з новими однодумцями докладатиму максимум зусиль, щоб розвивати українське слово з новою потужною силою. Разом не дамо ворогу шансу напасти на нас у майбутньому!
Тож, нехай московити далі говорять «язиком», а ми щебетатимемо солов’їною!
Антоніна БОГАЧ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”