Чи є в Україні хоча б одна людина, якої не торкнулася війна? Напевно, що ні.
З початком цього конфлікту ми навчилися цінувати життя і з ненавистю ставитися до ворогів, а ті проблеми, що були раніше, не викликають в нас більше ніякого страху.
Кровопролитна війна внесла свої корективи в нашу реальність. Багато людей залишились без домівок, а дітлахи – без “традиційної” школи та спілкування з однолітками. Але всі вони не здаються, а вірять та підтримують нашу незламну армію малюнками, віршами та піснями. Такими малюнками учні прагнуть вселити в душу кожного військового яскраві промінчики добра та мотивацію, яка спонукає їх стійко зносити всі ті жахіття, які ми звикли бачити по телебаченню та у стрічках соцмереж.
Сучасна молодь у своїх блогах активно розповідає світові правду про війну в Україні. Також люди з усіх регіонів України збирають пожертви на допомогу ЗСУ. Яскравим прикладом цього є Леся Нікітюк (українська телеведуча, блогерка та ведуча проєктів “Орел і решка”,” Хто зверху” та “Хто проти блондинок ?”). Вона не тільки створила волонтерський телеграм-канал, а й допомогла біженцям зі всієї країни, створивши прихисток у школі, в якій навчалася раніше.
Це один з багатьох вражаючих прикладів того, що ми нездоланні та сильні люди в боротьбі за свій шлях.
На мою думку, ми досить сильний та волелюбний народ, який нізащо не здасться іншому народу. І я вірю та сподіваюся, що до завершення цього конфлікту залишилося зовсім трохи. Тому не втрачаймо надії, а йдемо далі боротися за свою можливість вільно жити, не боячись за своє майбутнє.
Кожен з нас повинен не піддаватися паніці, а робити все можливе задля нашої перемоги, адже тільки від нас залежить наше майбутнє. Щоб подолати всі незгоди,потрібно об’єднатись та йти до перемоги разом, адже в єдності- сила.
Юлія ЄРЬОМІНА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”