Що б я змінила на краще у своєму селі

07.12.2022

Інколи в людини може виникнути бажання прогулятись десь по вулицям рідного міста чи села, але прогулянку запросто може зіпсувати купка сміття на узбіччі. В моєму селі останнім часом з’явилась проблема неприбраного довкілля. Людям настільки наплювати на світ довкола себе, що вони навіть не можуть викинути обгортку від морозива чи пляшечку від пива в смітник на відстані не більше двох метрів від їхнього місця відпочинку, а не за лавку, за якою вже зібралась величезна гора непотребу. Можливо, ситуація була б кращою, якби стояли спеціальні таблички чи плакати, щоб всі добре дбали про природу і живих створінь. Адже люди літнього віку часто можуть не помітити маленьку урну для сміття біля магазину чи великий ящик, захований десь за кущами чи деревцем.  У лісах нерідко зустрінете великі смітники в різних ямах чи заглибленнях. Взимку можна знайти якесь сміття під шаром снігу біля озера, хоча туди рідко хтось приїжджає кататись на ковзанах, оскільки воно досить сильно висохло,але все ж залишається важливою історичною пам’яткою нашого села.  Влітку туди приходять трохи покупатись або просто намочити ноги.

Пам’ятник був встановлений на честь людей, які пожертвували своїм життям  у другій світовій війні. Про нього уже давно ніхто не дбав — мабуть, через коронавірус і війну. Майже вся фарба обдерлась, де-не-де відламались цілі шматки обеліску. Його потрібно реставрувати або хоча б знести, бо він уже не в презентабельному вигляді і в будь-який момент може розвалитись.

На деяких дорогах є ями і вибоїни, є навіть місця, де машиною буде досить важко проїхати. Інколи жителі села стараються якось залити ями цементом чи просто засипати щебенем.  Декілька доріг не заасфальтовані, а просто обкладені камінням. Діти часто катаються тут на роликах чи велосипедах, але не маючи спеціального майданчика чи парку, їм приходиться шукати більш-менш рівну дорогу.

Можливо, ці проблеми можуть здатись людині не дуже значущими і вартими уваги, але для природи це глибока рана на серці, адже страждають рослини і всі живі створіння.

Вікторія СОТРУТА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 44

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *