Наша країна зазнала багато болю, а мова купу заборон. Україна сьогодні- це вже не та держава, про яку пишуть твори в школі, не співають так голосно солов’ї, не цвіте так яскраво калина… Зараз- це біль, плач, сльози, мужність і страх, гордість і траур. Чи все так насправді погано? Відповідь неоднозначна, з початку війни у нас всіх розбились надії, хотілось просто закрити очі та сховатись в темному куточку, але з кожним днем ми єднались ще більше. Хто б міг подумати, що наш народ здатен на те, щоб за лічені дні збирати величезні суми на благодійність, що велика кількість чоловіків та й жінок запишуться в лави ЗСУ та тероборони.
Особисто мені дуже подобається в сьогоднішній Україні те, що більшість людей не втратили оптимізм та почуття гумору. На мою думку, ці речі дуже важливі, бо впродовж війни накопичується велика кількість негативу та ненависті. Діти продовжують вчитись, попри війну і сигнали повітряних тривог. Ще хочу добавити пару слів про відчуття гордості за свою Батьківщину. Мене вразило, що майже весь світ бере з нас приклад, люди рівняються на нас, українців. Ми вразили їх своєю силою і незламністю.
Мовне питання сьогодні… На жаль, через цю тему багато українців почали сперечатись одне з одним, бо багато населення розмовляє російською мовою, а не своєю солов’їною. Чому люди продовжують говорити мовою окупанта? Люди, хоча їх навіть людьми не назвеш, кожного дня вбивають українців, розмовляючи російською. Те суспільство ненавидить та хоче знищити нас. Так, перехід на українську для більшості важкий, але ми маємо допомагати одне одному, щоб знищити окупантів і перетворити їх на порох.
Також Україна сьогодення- це знищені, зруйновані міста та населені пункти, смерть, тривоги, повномасштабна війна… Помирають ні в чому не винні люди, ЗСУ віддають життя, щоб ми могли спокійно спати, дітей та їхні сім’ї вбивають просто так, без ніякої провини. Солдатів беруть в полон та катують… Скільки ще Україна має пережити, щоб існувати спокійно?!
Але дуже скоро ‘’Україна сьогодення” перетвориться на “Україну майбутнього’’, де спокійне небо над головою, люди повертаються додому та починають жити новим життям, влітку їдуть на відпочинок в українські Крим, Херсон, Маріуполь, Одесу-маму, а взимку в Карпати та Львів. Всі зруйновані міста будуть відбудовуватись. І ми всі заживемо спокійним та безтурботним життям… Головне – не падати духом до цього моменту. Віримо в сили нашого народу, ЗСУ, Україну і в себе, у нас обов’язково буде довгоочікувана перемога!
Анна ГЕРМАН,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”