Почну розповідь з того, що таке сама країна. Є декілька складових: територія, народ, культура.
Територія – землі, на яких розташована країна.
Народ – люди, вихідці з країни, які вважаються одним цілим з погляду історії.
Культура – спадщина, набута за десятиліття, а то й століття, в більшості своїй є нематеріальною (звичаї, традиції, народні пісні).
Сильна країна є незалежною, тож покладається на свої сили. Країна, що не може захистити свій народ, свою культуру, не може зватись сильною. І це стосується не тільки армії, а й політики. Адже можуть бути ті, хто цього не визнає і варто б їх переконувати в протилежному. Для цього потрібні вправні політики. А для підтримки стабільності всередині держави потрібна чесна влада, яка діє виключно в інтересах народу.
Але не тільки влада повинна старатись. Обов’язок кожного – працювати на благо своєї рідної землі. І тільки разом ми зможемо відновити і підняти нашу державу. Бо наша сила в єдності. Так було, і так буде завжди.
Описане мною вище відбувалось впродовж всієї історії України, і відбувається зараз. І в цій же історії прекрасно видно, як від одного хибного рішення можна втратити все, що було досягнуто кров’ю і потом. Про це казав сам Цезар: «Жодна перемога не принесе стільки, скільки може забрати одна поразка». Мудрі слова мудрого полководця й імператора. Не раз вони знаходили для себе місце у нас. Ми втрачали багато, і багато жаліли, але такі ми є. Ми цінуємо те що втрачаємо, а що не втрачаємо – те не цінуємо. Але ми навчились на цих помилках, і більше втрачати не збираємось.
Михайло ПЕТРИЧ,
випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

