Фемінізм. Що за собою приховує це слово? Воно приховує сотні років виборювання прав на звичайні речі, якими жінки сьогодні мають право користуватися: можливість навчатися в університеті, брати участь у виборах, обирати професію, право отримувати спадок, залишати своє прізвище після заміжжя та навіть носити брюки. Ми нечасто замислюємося над тим, що ще сто років тому жінки були позбавлені усіх цих та багатьох інших можливостей. І завдячувати такому прогресу та змінам у статусі жінки ми маємо саме фемінізму. А точніше — активісткам феміністичного руху. То хто ж вони, українські феміністки?
Сьогодні ми маємо можливість з гордістю спостерігати, як перша леді України Олена Зеленська виступає у конгресі США. Українським жінкам завжди була притаманна політична активність, у тому числі і на політичній арені.
Наталія Кобринська стояла біля витоків українського фемінізму. Саме вона стала ініціатором створення першої української жіночої організації. У 1887 р. разом з Оленою Пчілкою Наталія Кобринська видала альманах “Перший вінок” (який підтримав Іван Франко), один з перших у світі збірників антології жіночої творчості, який заклав підвалини жіночих часописів в Україні. Кобринська вела активну громадську діяльність, боролася за право жінок навчатися в гімназіях та університетах, захищала права селян. “Вільна жінка-це свідома жінка”- говорила вона.
Але найбільше враження на мене справили наші українські поетеси Леся Українка та Ольга Кобилянська. Їхня творчість – це великий внесок у жіночий рух. Леся сміливо вживала фемінітиви у побуті та своїй творчості, не боячись засудження зі сторони соціуму. Більшість своїх творів вона присвячувала саме феміністичній проблематиці. Ольга Кобилянська стояла біля витоків українського фемінізму, її творчість принесла його в українську літературу. Її героїні – сильні духом жінки, готові кинути виклик суспільству та боротися за право бути людиною.У 1894 році письменниця стала однією з фундаторок «Товариства руських жінок на Буковині».
Надзвичайно великий внесок зробила і Мілена Рудницька, яка очолила рух під назвою “Союз українок”. Саме Мілена однією із перших змогла винести питання сталінського голодомору 1932-1933 років на міжнародний рівень. 16-17 грудня 1933 року (надзвичайна сміливість у ті часи) на конференції у Відні Мілена виступила із закликом чинити тиск на радянську владу. На жаль, прихильники СРСР заперечували голод, ігноруючи правдиву інформацію. Українська феміністка також отримала популярність завдяки своїй сміливості та прямолінійності. Мілена регулярно писала в пресі на політичні, феміністичні та виховні теми. «Жінка — то таке створіння, що має сидіти на кухні, варити обід, мити горшки і родити діти… Без того всього жінка то не жінка — виродок», — так Рудницька іронізувала над поглядами Гітлера.
А от у 1918 році гендерна рівність була не просто темою для обговорень, а окремим пунктом у Конституції УНР. У роки революції українські феміністки не залишились осторонь та долучились до національно-визвольної боротьби УНР та ЗУНР. Саме тоді була створена Національна Рада Українських Жінок та Союз Жінок.
Український феміністичний рух- це складний шлях, який триває до сьогодні, він не є легким, але його результати надзвичайно великі.
Вікторія ЛОЗЯК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”
Джерела: