Мова-це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров-умре нація.
Юліан Дзерович
Мова – важливий елемент у формуванні культури, традицій і всього менталітету країни. Потрібно розвивати та вдосконалювати її, щоб ніяка чужа і ворожа культура не витіснила нашу рідну.
«Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію». Вона проходить крізь століття і покоління. Щоб не забувати її, потрібно користуватись нею у різних сферах комунікації: читати книги, написані рідною мовою, спілкуватись, писати. У сильній та розвинутій нації народ повинен шанувати свою мовну скарбницю!
На власному досвіді я переконалась, що багато українців цураються свого. Досі не можуть відмовитись від ворожої культури. А що сенсу в ненависті, якщо ти не можеш піти проти, якщо не наважуєшся заперечити? Чому ж не розмовляти державною мовою на своїй землі? Під час святкування 31 річниці незалежності України, під синьо-жовтим стягом, в нашої молоді лунала мелодія окупанта. Почувши це, я була вражена несвідомістю людей. Мова – кордон. Немає нічого гіршого, аніж тіло без розуму. Пам’ятайте, що навіть такою дрібничкою, як російські пісні, ви знецінюєте наших Героїв. Люди з думкою, що «музика за межами політики», здається, забули, що своєю активністю спонсорують армію ворога! Російська мова – мова окупації, крові та геноциду української нації.
Українізація – це не тільки про мову, а й про нашу самосвідомість, громадянську позицію, почуття єдності. «Гострити лезо можна скільки завгодно – кінець кінцем ,усе однаково залежатиме від якості металу». Це ж працює і з людьми. Можна переконувати їх багато в чому, але не потрібно формувати власний світ чужими переконаннями.
Анна-Марія КОНОНЬЧУК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”