Вчитель – не професія, а покликання
У кожного з нас були або є вчителі. Спочатку, коли ми приходимо в перший клас і до четвертого, нас супроводжує перша вчителька . З п’ятого класу та до одинадцятого, вже на більш дорослому шляху ,нас супроводжує класний керівник та багато інших вчителів.
Ось ми прийшли у перший клас і здавалося, що одинадцять років навчання в школі – це занадто довго. Та ось уже ми четвертий клас, прощаємося з першою вчителькою, яка вчила нас писати , читати , рахувати ,додавати та віднімати числа, повчала нас правилам поведінки в школі, які деякі учні пам’ятають і досі. Потім п’ятий клас, новий класний керівник ,нові вчителі, багато різних предметів. Ви ще ознайомлюєтеся з цим усім ,але однією ногою вже стали на стежину дорослого життя. Промайнуло ще трохи часу… Ви вже дев’ятикласники, випускний клас ,екзамени , багато хто з вас піде навчатися і стане на самостійний шлях. І ось ще трохи і вже одинадцятий клас , весь цей час вас супроводжували вчителі та батьки, давали вам настанови, і от ви вже зовсім дорослі. До чого я це все говорю? До того, що школа – це ніби друга сім’я для нас. Адже з однокласниками ми проводимо досить багато часу.
Вчитель, так само як і батьки, проходить з вами частину вашого життя, з ним ви можете поділитися своїми проблемами і він обов’язково вас зрозуміє, принаймні спробує зрозуміти. Іноді ви можете образити вчителя і йому стає гірко на душі, але він вам цього ніколи не скаже і ніколи вас не розлюбить . Буває вам здається, що вчитель любить інших учнів більше ніж вас, але ні, у очах вчителя ви всі рівні і він любить вас однаково.
Тож, дивлячись на вчителя я можу сказати, що це не професія, а покликання працювати з дітьми , допомагати їм та наставляти їх на правильний життєвий шлях. Наостанок хочу сказати: поважайте вчителів, не засмучуйте їх, адже вони сумлінно працюють для вашого блага.
Марія КОРОСТІЛЬ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”