Вітаю! Мене звати Валерій, я навчаюся в 9 класі в місті Українка Київської області (місто районного значення). Моєму місту 43 роки. Воно знаходиться на березі річки Дніпро. Воно невелике – 5,91 км². У місті є сосновий ліс, річка Стугна, яка впадає в Дніпро. Перші згадки про територію, пов’язану з моїм містом, були на початку XV ст. Тоді ця місцина називалася Злодіївка. На території Українки розкопано та досліджено 5 поселень часів Київської Русі.
У моєму місті мені подобаються дніпровські краєвиди, вулиці, магазини, стадіон та спортивні майданчики, соснові ліси.
Що б я хотів змінити в своєму місті? Українка перенаселена. Раніше сюди переїжджали зі столиці. Зараз багато переселенців. У школах і садочках не вистачає місць. Треба зводити нові. Зараз у нас весь навчальний процес дистанційний. Але перші класи, на мою думку, повинні займатися у шкільних класах. В Українці є багато недобудов. Я би вирішив питання з ними. У попередні роки місто поповнилося безліччю хаотично встановлених МАФів (малих архітектурних форм). Мінімум половину я би зніс, бо більшість із них не вписується в архітектуру міста. Є проблеми з дорогами. Якщо їх ремонтують, то вже через пів року вони сходять разом із дощем. Я почав би будувати дороги справді на совість. А ще я навів би лад із проблемою незаконного видобутку піску, про яку чимало говорять і містяни, і влада.
Головна проблема мого міста – корупція. Корупція, як ракова пухлина, дала метастази у всі гілки влади. Отже, найголовніше – позбутися пухлини не лише в Українці, а й в Україні.
Валерій КНЯЗЄВ,
випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”