У дитинстві дітей запитують, ким би вони хотіли стати, коли виростуть. У цей час малеча фантазує про свою майбутню професію. Учням початкових класів також ставлять це запитання, але багато із них розгублені та не можуть відповісти. У старшій школі ми вже самі запитуємо себе, якою професією хотіли б займатися. Однак, і тоді ми не можемо з впевненістю відповісти. Що ж нам заважає назвати спеціальність без вагань?
- Невпевненість у собі
У багатьох випадках ми можемо бути не впевнені у своїх силах щодо певної професії. Наприклад, підліток хоче стати лікарем, але він не знає, чи зможе запам’ятати всю інформацію та відтворити на практиці. Так само з іншими професіями. Я також мала такий досвід, але змогла пересилити це і рухатися далі.
- Нав’язування предмету вчителями
Наприклад, ти відмінник з якогось предмету, тому вчитель може пропонувати свій предмет для здачі на ЗНО. Звичайно, так буває не завжди, але я знаю багатьох педагогів, які роблять це.
- Нав’язування батьками професії
Звичайне пропонування професії батьками – це чудово. Якщо ж ти остаточно вибрав собі професію, але вони нав’язують іншу та відкидають твої інтереси без причин, то в цьому немає нічого хорошого. На щастя, в мене не було таких ситуацій, але з кожним це може статися.
- Зациклення на одному
Можуть бути такі випадки, що підліток спробував себе у певній справі і в нього це не так вийшло, як він очікував. Тоді виникає зацикленість тільки на цьому. На мою думку, майже у кожного так було, і я не виняток. У початкових класах мені дуже подобалася професія дизайнера інтер’єру. Я робила креслення, читала про це, навіть представила свої роботи всьому класу. Однак, коли я подорослішала, то зрозуміла, що це було просто захоплення та розчарувалася у своїй праці.
Отже, кожному потрібно повірити у свої здібності, наполягати на своєму, якщо батьки відкидають ваші інтереси та не зациклюватися на одній невдачі.
Анастасія ПОЦЕЛУЙКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”