Не знаю як ви, але я з дитинства ненавиділа читати книги. Мені було нудно, не цікаво, можливо через те, що я читала лише шкільну літературу, а її я й зараз не люблю. Мій шлях любові до книг був довгий. Почалось все з того, що я скачала гру ‹‹Клуб романтики››, потім почала читати фанфіки, потім читала мангаліб, почала дивитись книжкових блогерів і якось так дійшла до книг. Можливо, до цієї любові мене підштовхнув жахливий морально-психологічний стан, а, можливо, сувора реальність.
Що таке книги? Для кожного вони мають різне значення, але для читача – це цілий світ. Світ любові, щастя, чуда, див, добра, зла. Все це ми бачимо і відчуваємо. Для нас це ліки від будь-якої хвороби. Це пластир, який клеїш на серце і стає легше.
Все почалося цієї весни. У мене є трилогія книг, яку я замовила ще взимку, зараз вона моя улюблена (кого цікавить назва, то це ‹‹Все заради гри››). Почавши її читати я, ніби, занурювалась в інший світ, він поглинав мене повністю. Людина, яка не читає бачить просто букви, слова, речення, а книголюб бачить зовсім інший вимір, паралельну ідеалізовану реальність чи світ фей, вигаданого спорту, неіснуючої країни. Читаючи книги, Ви отримуєте незабутні емоції, переживання, відчуваєте любов і прив′язаність до героїв. Мабуть, отримуєте ті емоції і відчуття, які ніколи не отримаєте в реальності.
Чим більше занурюєшся в цей світ, тим далі тікаєш від реальності. Не знаю чи це добре чи погано, але якщо таким чином душа знайшла своє місце і спокій, то це не має значення.
Наталія ЯРЕМЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”