Якби декілька років тому мене запитали, чи люблю я свою батьківщину, то з впевненістю відповіла б: так. Та чи підкріплювалася ця любов ще чимось окрім того, що я в ній народилася? Напевно, таки ні.
Та що ж змінилося? Можливо, моє сприйняття, після вивчення себе як українки, та дослідження власної історії.
У школі може здаватися, що історія нудна, але ж насправді вона розкриває нам цілий всесвіт подій, цікавих історій, дослідницьких документів, героїчних особистостей, за допомогою неї дізнаєшся своє походження і призначення в світі. Прагнення вивчати свою історію та культуру виникло не відразу, але після деяких подій у житті вирішила, що це необхідно зробити.
Вивчаючи історію, ти вже дивишся на Україну зовсім іншими очима. Це вже ніколи не буде просто гарна, мальовнича країна, якою ти її знав раніше, це мужня, сильна, волелюбна, а головне вільна держава. Що готова боротися з будь-яким ворогом, лише б не жити в путах, мов німі раби. Її не зміг підкорити ніхто, навіть голод. Постійні бої за право бути українцями, за наші цінності та погляди. Численні геноциди, військові злочини, що повторюються і донині. Та не дивлячись на це, щоразу ми знаходимо сили, щоб протистояти злу.
Коли читаєш нашу історію, тебе окутує біль і смуток. Бо розумієш, що вона написана не чорнилами, а кров’ю. І саме це допомагає зрозуміти, наскільки важливо залишатися у своїй країні, допомагати їй та віддячувати за героїв, що жили, живуть і будуть жити на її святій землі.
Історія потрібна ще для того, щоб досліджувати, прогнозувати майбутнє. Недарма кажуть: хто не знає минулого, той не має майбутнього. Зараз ми стали свідками чергової боротьби, не тільки за нашу територію, а й ідентичність, культуру, традиції, історію. Але ж ми всі браття козацького роду, будемо боротися до останньої краплі крові. Демонструючи ту саму мужність, честь та силу, що і наші предки. Напишемо нову сторінку історії та витримаємо ще одне випробування долі. Яку, маємо величезну надію, вивчатимуть наші нащадки й відчуватимуть силу та незламність нашої української душі.
Ангеліна ГВОЗДАК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”
Дуже правельні, доречні та золоті слова. В такий важкий для України час дійсно потрібно вивчати нашу історію. Автору подяка за таку чудову статтю!