Мова – вираження найглибших думок найпростішим способом. Їй властиво змінюватись, розвиватись, проживати епохи підлаштовуючись під нове суспільство.
Сьогодні знання хоча б однієї іноземної мови є обов’язковим аспектом у житті освіченої людини. Недарма Й. Гете сказав: – «Скільки мов ти знаєш- стільки разів ти людина». Письменник мав на увазі, що мова несе в собі менталітет, історію, звичаї та традиції нації, наче губка вбираючи в себе те, що відбувається навколо. А й справді, заглиблюючись у її вивчення, згодом починаєш розуміти поведінку того чи іншого народу. Потроху вникаючи в національний характер та світосприйняття. Мова та спілкування дають багато можливостей, розширюючи не тільки світові, але й особисті горизонти.
А які ж переваги надаються так званим поліглотам? Перше, що спадає на думку- це можливість бути почутим і зрозумілим у будь-якому куточку земної кулі. Насправді, володіючи такою зброєю як слово, не страшно бути викинутим за борт, і опинитись далеко за межами власної домівки. Людина, котра вільно розмовляє іноземною мовою, завжди викликає повагу. Вивчаючи мову ми розвиваємо пам’ять, удосконалюємо вміння вести бесіду, розширюємо свій кругозір. Завдяки цьому, нам легше пристосуватись і прижитись у новому середовищі.
З власних спостережень хочу зауважити, що зараз мова – це не лише засіб спілкування, це скоріше місток, який з’єднує різні нації та культури, руйнуючи географічні кордони.
Що може спонукати до вивчення мови? На мою думку, сьогодні дуже актуальним і модним є ознайомлення зі східними мовами. Це безпосередньо пов’язано із розвитком азіатської індустрії розваг. Візьмемо до прикладу K-pop (корейська поп-музика), неординарне звучання, складна хореографія і симпатичні айдоли (співаки-виконавці) уже давно заполонили світ. Їхня музика стерла стереотипи, об’єднала віддалені один від одного Захід і Схід, і побудувала той місток, який з’єднав багато націй. Натхненна корейськими серіалами і музикою молодь, починає активно вливатися в азіатську культуру і вивчати мову. Деякі навіть зважуються на переїзд до омріяної країни. Як бачимо, в цьому випадку люди вивчають мову, щоб бути ближче до того, що їм подобається.
Подорожі справляють на нас сильні враження, які не відпускають протягом життя. Саме ці приємні спогади часто є тим поштовхом до змін, а саме до вивчення мови. З власного досвіду скажу, що моя мандрівка до Китаю кардинально змінила моє сьогодення. Все почалось з вивчення китайської мови, а завершилось підготовкою до вступу в один з університетів Піднебесної.
Чи може слово змінити думку і світогляд? Безумовно. Напевно так і працює цей механізм, ти починаєш вивчення з вершини айсберга (слова), а згодом заглиблюєшся, проникаючи в найглибші западини, щоб отримати знання. Це свого роду випробування, спочатку легко, але потім з кожним метром тиск стає більшим, і доводиться застосовувати терпіння та наснагу.
Мова – відображення народу, вона охоплює великі проміжки часу, занотовуючи все, що відбувається навколо, навіть коли історія опиняється осторонь. Слово- відтворює менталітет нації, тому вивчаючи мову, поступово знаходиш щось близьке для себе, стаєш частиною культури. Якщо людина осягне спосіб життя і мислення народу, мову якого вона вивчає, то спілкуючись з носіями буде своєю для них.
Наприклад, візьмемо нашу рідну мову і порівняємо її з англійською чи китайською. В українській ми можемо змінювати порядок слів у реченні як заманеться, і воно буде граматично правильним, тоді як в інших мовах є чіткий порядок. А китайці взагалі будують речення за схемами. Про що це говорить? Зробивши певні висновки, можна сказати, що це свідчить про характер нації. Тобто британці й китайці за своєю натурою більш послідовні, вони люблять, щоб усюди був порядок, і все було чітко розкладено по своїх місцях. Нам же властива адаптивність до будь-яких змін, вміння діяти за складних обставин, і мислити нестандартно. Фактично вивчаючи мову, а особливо граматику та побудову речень, ми насправді вчимось мислити як носії. Таким чином ми тренуємо пам’ять та розвиваємо логічне мислення, заставляючи мозок працювати по-іншому.
Для поціновувачів літератури, кінематографу та музики важливим аспектом є володіння мовою, щоб переглядати улюблені твори в оригіналі. Адже не завжди до певних слів, понять чи ідіом можна знайти відповідники в рідній мові. Такий переклад часто не передає суть, яку хотів донести до нас автор, режисер чи виконавець. Наприклад наш вираз «Дощ ллє як із відра», англічани перекладуть: «It rains cats and dogs». Здавалося б, до чого тут коти і собаки, але це сталий вираз, відповідно дослівно не перекладається. Як бачимо, різниця між мовами настільки велика, що один і той же вираз здається грубим в одній мові і піднесеним в іншій.
Яка мова найскладніша? З побутової точки зору, найскладніша мова – це та, що граматично та фонетично найменше схожа з нашою. Однак все таки лінгвісти виділяють китайську як найскладнішу. Чим же так провинилась Піднебесна, що її мову вважають ледь не космічною? Безсумнівно це пов’язано з тим, що вона ієрогліфічна. Кожне слово позначається окремим символом, причому не фонетичним (звуковим). Саме тому не можна зрозуміти, як звучить слово лише за написанням. Виникає питання : «Навіщо було так заморочуватись?». Самі китайці називають своє письмо особливим через те, що кожен ієрогліф несе в собі певну історію, яка часто впливає на значення.
Візьмемо до прикладу ієрогліф «好», у перекладі він означає «добре», він складається з двох ключів (символів) «女» – жінка, і «子» – дитина. Ще в давнину китайці вважали, що якщо в домі є жінка з дитиною, то це добре. Або наприклад ієрогліф «您», що означає «ви». «你» – ти, «心»- серце. Тобто, якщо ти глибоко в моєму серці, то це означає, що я ставлюсь до тебе з повагою. Як бачимо, ця мова більше нагадує пазл, граючись з яким створюєш нові слова. Китайська – хороший приклад того, що менталітет, мислення і характер нації закладені в мові. Саме тому китайці досі використовують свої ієрогліфи, не бажаючи переходити на алфавіт.
«Межі моєї мови є межами мого світу», – висловився Людвіг Вітгенштейн. Вивчаючи мову, людина починає бачити життя під іншим, досі не знаним ракурсом. А для тих, хто не бажає осягнути далекі горизонти, Земля здається плоскою, а світ обмеженим.
Анастасія КЛИМ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”