Нещодавно я розпочала свою маленьку кар’єру хореографа. Це було доволі складно: кожного дня чекали нові пригоди, які потребували великих зусиль.Мені здавалося, що я живу в маленькому місті, тому видатних танцівників я тут не зустріну. Тому думки про подорожі з’являлися все частіше. Саме в цей час я почала знайомитися з танцюристами-початківцями мого міста, які також робили перші кроки до успіхів. Моєму подиву не було меж, коли я знайшла цікаву особистість — Ірину Кайолу, жінку з талантом, вдачею та силою волі. Народилася та росла вона в Миколаєві (Україна), але є представником української діаспори танцюристів у Китаї. Більше цікавинок про Ірину ми дізнаємося просто зараз із уст самої героїні!
1.Чим ви займаєтеся зараз?
І:“Я танцюрист – фрілансер. Живу й працюю в Шанхаї(Китай). Танцюю, й пишу про це, працюю в різних сервісах Інтернету”.
- Розкажіть про свою дитячу мрію
І: “Мій тато колишній мореплавець, він має фотоальбом зі світлинами
краєвидів різних країн. Гортаючи сторінки альбому, я мріяла так само об’їхати пів світу й побачити все на власні очі. І це була моя найбільша мрія дитинства”.
- Як у вас складалися справи з навчанням?
І: “Школу я поєднувала з танцями. Це було доволі цікаво! Часто доводилося
виступати на міських святах,а також у звітних концертах.Але це мені зовсім не заважало добре закінчити школу”.
- Що ви робили для досягнення своєї мрії?
І: “Нічого особливого. Все сталося саме по собі, збіг обставин, не знаю навіть. Я просто піддалася течії життя”.
- Чи підтримували ваші ідеї оточуючі? Як ви ставилися до їх думки?
І: “Я займалася танцями з дитинства й до 16 років. Одного разу після закінчення університету, моя подруга сказала, що є можливість полетіти за кордон танцювати. І я повідомила мамі, що незабаром відлітаю, й попросила позичити грошей на закордонний паспорт. Вона зрозуміла, що не жартую та підтримала мене. Так я вперше відлетіла. Це була Індія. А на думки решти я особливої уваги не звертала, думаю, що це було правильно”.
- Які події за час вашої кар’єри найбільше вам запам’яталися?
І: “Моя професія щоразу “підкидає” цікаву подію, тому що це завжди нове
місце, роль, костюми і т.д. Але найбільше,мабуть, запам’яталася робота минулого року, ми танцювали з китайськими популярними співаками, серед яких був Джекі Чан. Я сама не до кінця усвідомлювала тоді, що це відбувається насправді”.
- Що сприяло вашому переїзду до Китаю?
І: “Спробувавши один раз “за кордон”, ти вже не можеш зупинитися. Після
закінчення одного контракту, я шукала наступний,а потім ще й ще… так і опинилася в Китаї”.
- Повернулися ви за можливості в Україну? Чому?
І: “В Україні мій дім і мої рідні, рано чи пізно мені доведеться це зробити. Але
зараз, на жаль, через пандемію це ще неможливо,бо кордони Китаю закриті”.
- Якими принципами ви керуєтеся по життю?
І: “Я просто пам’ятаю, що все можливо, треба тільки бажання”.
- Що б ви могли порадити новачкам у сфері танців?
І: “Початківцям я б порадила ніколи не здаватися і не засмучуватися, якщо щось не виходить. Старанна праця і час дадуть результати, а ще горіти тим, що ти робиш.Тоді завжди будь-яка робота буде в задоволення.
- Про які досягнення на сьогодні ви можете розказати?
І: “В Індії зйомки в Болівуді, різних рекламах та фільмах. У Південній Кореї — робота в парку Lotte World (парк розваг занесений до “Книги рекордів Гіннеса” як «найбільший накритий парк розваг»); косметичними (Shiseido, Loreal, Dior), а також автомобільними (Mercedes-Benz, Volkswagen golf, KIA, Nissan, Honda accord, Acura, Ford)”.
Тетяна ПЕТРИШИНА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

