– Що ти пишеш? Маа! Покажи!..
– Тссс, зачекай…
Дивлюсь на маму і думаю, чому вона мені не відповідає? Невже справді така заклопотана? Вона щось швидко й зосереджено пише, тільки іноді відводить увагу від зошита, дивиться певний час на якийсь об`єкт, вдумливо, і погляд її пронизує простір, ніби вона зовсім не знаходиться в кімнаті. Я розумію, що в цей момент відбувається щось цікаве, творче, фантастичне. Мама пише сценарій. Вона фантазує. Її уява знаходиться в іншій реальності. Спостерігаю за нею… Проходить декілька хвилин, і вона ще написавши кілька речень повертається до мене і говорить: «Ну ось! Написала, слухай», – і починає мені читати. Я зосереджено слухаю, поринаю в сюжет, ідеєю, події які тут, в сценарії, відбуваються.
Хоч мамині сценарії бувають зовсім різними, але мої найулюбленіші ті, що написані для дітей. Зазвичай в них багато казкових героїв, захопливих пригод і чародійства. Вабить процес втілення сценарію в життя. Мало хто замислюється над тим, як насправді створюються такі вистави. Коли сценарій написаний, його, так би мовити, запускають в роботу. В нашому випадку збирається великий колектив аматорів – любителів творчості, які з величезним бажанням хочуть долучитися до створення чогось казкового, незвичного, для того щоб просто здійснити свою і чиюсь мрію. Розподіляються ролі і обов`язки між всіма учасниками, і ось процес запустився… Актори втілюються в образи і демонструють характер персонажу інтонацією голосу, пластикою, поведінкою, яскравими костюмами, гримом. А ще велике значення мають технічні засоби, які допомагають створити потрібну атмосферу на сцені: світло, звук, декорації, реквізит. Все це зазвичай не всім помітний пласт роботи і зусиль за невеликий час вже цілої творчої дружньої родини, який буде споглядати з цікавістю глядач. Казкові герої оживуть на сцені завдяки чудовій акторській грі, вдалій постановці режисера і великій творчій команді, яка працювала над створенням казкового дійства.
Дивлячись такі вистави, юні глядачі вірять в те, що відбувається на сцені, посміхаються, щиро співпереживають або радіють за того чи іншого персонажа. Можуть доторкнутись до свого улюбленого героя та навіть поспілкуватися з ним. У ці моменти відбувається справжнісінька магія, адже малеча вірить в те, що діється на сцені, сприймає всерйоз, так як ще вірить в чудеса. Дитячі вистави приносять всім радість та задоволення. Хочеться, щоб для більшості дітей казка ще довго залишалася реальною, дарувала фантастичні моменти і незабутні миті в житті.
Вероніка КУЛАКЕВИЧ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”