На мою думку, індивідуальність – перевага, а не недолік. Людина, яка є білою вороною, сміливо може називати себе особистістю. Відрізнятися від інших завжди важко, бо люди звикли до вибудованих власноруч стандартів, та усі ненавидять, коли за межі цих стандартів хтось виходить. Проте, якщо вміти не зважати на думку оточення та йти лише за покликом серця, то ‘’біле пір’я’’ не заважатиме. Відрізнятися може лише сильна духом людина, а бути сильним-непросто. І, незважаючи на те, за якими ознаками відрізняється від натовпу ‘’біла ворона’’, цій людині нелегко безперервно відстоювати власну думку. То, чого ж варта індивідуальність?
З одного боку, індивідуальність та відмінність від інших може призвести до тиску з боку оточення. Постійне цькування або байдужість стане поштовхом до повної втрати віри у себе. Незвичайна, проте недостатньо витривала людина може втратити будь-які надії, перетворитися на частину сірого натовпу та просто опустити руки. Уміння плисти проти течії, йти проти натовпу відкриває низку можливостей. Звичайно, набагато легше покладатися на інших та залежати від них, проте, чи дійсно це полегшить життя? Люди, які вміють виходити за межі, накреслені суспільством та розривати кліше – по-справжньому вільні. Проте несхожість та відмінність- випробування, яке успішно пройти зможе далеко не кожен.
Прикладом образу, скореного впливом суспільних переконань, є білий кінь Шептало – головний герой одноіменного твору В.Дрозда. Шептало з самого початку вважав себе «незвичайним» конем, проте його відмінність була більш схожою на зверхність, а не на прояв індивідуальності. Навіть спробувавши смак волі, Шептало повернувся до принизливого, одноманітного, сірого способу життя, він не зміг вирватися із табуна. Його переконання про те, що важливо лише те, щоб він знав, що він інакший, а всі інші нехай вважають звичайним сірим конем- звичайний самообман, сформований під впливом недолугості та уявного комфорту «сірого» життя. Він відрізнявся від інших, міг стати вільним, але оточення докорінно змінило його внутрішній світ та переконання. Через те, що Шептало не виявився морально несхитним, він перетворився із ‘’білої ворони’’ у частину сірого натовпу.
З іншого боку, як сказав відомий філософ Ніцше: ‘’Все, що нас не вбиває, робить нас сильніше’’. ‘’Білі ворони’’- люди, не визнані суспільством, які увесь свій час та сили покладають на досягнення власних цілей. Саме через свою не схожу манеру поведінки, сприйняття світу кожен з них втрачає підтримку оточення і в буквальному сенсі перетворюється на вигнанця. У такому разі лише перемога над самим собою вкупі з наполегливістю не дозволяє відволікатися на провокації суспільства, впевнено крокуючи до омріяного фіналу. Адже, збереження власної індивідуальності- найвище мистецтво особистості.
Прикладом неймовірно сильної морально людини є відомий оратор Нік Вуйчич. Людина, яка вирізнялася від інших ще з дитинства через відсутність кінцівок та протягом всього життя зустрічалася із цькуванням та гнобленням у свій бік, змогла подолати самого себе та довести усім, що бути не таким, як усі, не означає бути неправильним. Зараз Нік – приклад для мільйонів людей, він підтримує, надихає та допомагає іншим. І, прочитавши його біографію, безсумнівно розумієш, що , незважаючи ні на що, ця людина продовжувала боротися та відстоювати свої права.
Отже, можна сказати, що бути ‘’білою вороною’’ та відрізнятися від інших- неймовірно важко, проте, доклавши певних зусиль, будь-яка ціль стає досяжною, головне – не втрачати надії. ‘’Білі ворони’’ урізноманітнюють життя людей, проте сучасне суспільство має зрозуміти, що кожна людина-особистість і чимось відрізняється від інших. І загалом, ідеальне суспільство- зграя білих ворон.
Олександра ГОРЯЙНОВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”