«Нон-фікшн – товар, а не література», – думала я досить довго. Почасти, досі так вважаю. Час від часу заходячи до книгарень, я помітила два різновиди таких книжок: історії успішних людей, які можна описати фразою «їм казали, що вони не зможуть, а вона взяли й змогли»* і видання знаменитостей, де половина тексту – це цитати з Інстаграму. Саме тому я не люблю нон-фікшн. Пишучи в цьому жанрі, просто неможливо бути оригінальним, все вже було сказано до тебе. Але ця стаття – добірка виключень з правила, книжок, які я читала з захватом майже як від художньої літератури. Тож якщо вас, як і мене, відштовхували банальні фрази і брак тексту в цьому книжковому сегменті, запрошую до читання.
Марк Менсон «Витончене мистецтво забивати на все»
Я обожнюю цю книгу за те, що коли ти відкриваєш її, налаштувавшись забити на все, автор говорить приблизно наступне: «Знаєте, насправді перейматись – природа людини. Це нормально і навіть добре”. Я надзвичайно раджу ознайомитись з роботою Менсона. Це не сухий порадник «робіть так і не робіть так». Це жива розповідь з купою цікавих історій справжніх людей, які показують, що потрібно не стільки «забити», скільки перейматись правильними речами.
Джо Диспенза «Ефект плацебо»
У вас є дві причини прочитати цю книгу – ви маєте знати, хто такий Джо Диспенза і що таке плацебо. Якщо коротко, Джо пережив жахливий інцидент, який поставив його життя під стовідсоткову загрозу. І якщо ви подумаєте, що це історія, яку ви чули про Стівена Гокінга і Ніка Вуйчіча, то помилитесь. Ця історія має щасливий фінал. Не в тому сенсі, що автор вижив і навчився жити з каліцтвом – зараз в нього немає жодних ознак інвалідності. І в цьому зціленні йому допоміг ефект Плацебо. Це самонавіювання, завдяки якому ти можеш вилікуватись, наприклад, від раку, наполегливо переконуючи мозок, що твоє тіло здорове. В своїй книзі Диспенза пояснює, як користуватися цим, розповідає реальні приклади, коли ефект плацебо рятував і вбивав людей, тож не вірити просто неможливо.
Чак Вендріг «250 фішок, що їх має знати письменник»
Книга, яку подарував мені брат в надії, що, врешті-решт я напишу свій бестселер. Теж на це сподіваюсь, а поки що раджу прочитати цю книгу тим, хто «застряг» у написанні. По-перше, майже всі поради тут дійсно корисні. Викладаються вони з тонким гумором і без «води», що сам автор вважає ключем до успіху будь-якої книги. Якщо ж навіть самі поради не будуть для вас актуальними, думаю, читаючи це, ви все одно отримаєте задоволення. Чтиво насичене і мотиваційне. Мова яскрава і вже з другої сторінки ви заражаєтесь ентузіазмом Чака Вендріга і відчуваєте бажання писати.
Лишаю тут опис книг жанру нон-фікшну, які найбільше мене вразили, і сподіваюсь, що вам вони сподобаються так само. А я піду шукати ще щось, чим хотілось би поділитись.
*Трохи перефразована цитата з твору Селесте Інґ, яку я не могла не використати. Влучно сказано, правда?
Софія СЕМЕНЮК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”