З Олександрою Шуміловою вихованці гуртка «Школа журналістики» познайомилися багато років тому на одному з літературних конкурсів, де вона, тоді ще школярка, виграла головну нагороду. З того часу ми стали добрими друзями, а деякий час дівчина працювала в нашому Будинку творчості керівником гуртка «Екологічне краєзнавство» та допомагала верстати юнкорівську газету. Вона й донині постійний автор та вдячний читач газети «Країна Творчості», яку випускають юнкори нашого закладу.
Олександра народилася та закінчила школу в Миколаєві, навчалася в миколаївському Національному університеті кораблебудування ім. адмірала Макарова, а потім вирішила продовжити навчання за кордоном. Спочатку навчалася в магістратурі Великобританії, а після закінчення обрала для написання докторської дисертації Берлінський університет. Зараз виховує маленьку донечку та працює в Берлінському Інституті прісноводної екології та рибних ресурсів імені Лейбниця.
Дівчина всього досягла самостійно. Її батьки не сплачували навчання, в неї не було репетиторів та впливових родичів. Особисто для мене Олександра є прикладом того, що всього можна досягти своїми силами та постійною працею. А її життєве кредо «Боротися, шукати, знайти і не здаватися» надихає та мотивує.
Коли Саша приїжджає в Україну, то завжди знаходить час для юнкорівської родини. Наші бесіди складно назвати інтерв’ю, адже вони часто розтягуються на кілька годин. Була довгою й наша онлайн-зустріч.
– Чому ти вирішила закінчувати магістратуру у Великій Британії?
– Ще під час навчання в українському університеті я почала цікавитися можливостями отримання стипендії для навчання за кордоном. Причин тому було декілька. Моєю головною метою було поглибити знання зі спеціальності: отримати можливість працювати з сучасним технічним обладнанням, програмним забезпеченням, науковою літературою, що не завжди є доступним студентам в Україні. Оскільки у школі я вивчала англійську мову, найбільший інтерес для подальшого навчання для мене становили англомовні країни – США та Велика Британія. Коли закінчувала четвертий курс бакалаврської програми в Національному університеті кораблебудування (це був 2012 рік), у нас в Україні діяла програма Міністерства освіти і науки з відбору студентів для навчання за кордоном. Міністерство України повністю оплачувало вартість навчання в магістратурі в закордонному ВНЗ. Подати заявку на участь у цій привабливій програмі мав право кожен студент. Для цього потрібно було написати мотиваційний лист та скласти іспит з англійської мови. На той момент я вже займалася науковою роботою, мала публікації в фахових журналах, багаторазово брала участь у конференціях, була переможцем олімпіад та конкурсів науково-дослідницьких робіт зі своєї спеціальності, завдяки успіхам у навчанні отримувала стипендію Президента України. Завдяки цьому змогла довести, що я – та людина, яка заслуговує отримати такий грант, і мою кандидатуру виділили серед сотні інших студентів, які мріяли поїхати навчатися закордон. Одним із закордонних університетів, що співпрацював з українським МОН з приводу обміну студентами та науковцямя був Гліндорський університет у Великобританії, розташований на півночі Уельсу. А однією з запропонованих спеціальностей для навчання там була програма «Відновлювальні джерела енергії». Тематика альтернативної енергетики була тісно пов’язана з моєю спеціальністю в НУК («Екологія та охорона навколишнього середовища»), тому я вирішила подати документи для навчання за цим фахом. Після відбору українським Міністерством освіти і науки я також проходила співбесіду з представником міжнародного відділу Гліндорського університету. За умовою державної програми, після закінчення магістратури за кордоном, українські студенти мали також закінчити навчання у магістратурі в нашій державі, так що після Великобританії я також закінчила магістратуру в Україні та отримала і британський, і українській дипломи.
– Як ти обирала майбутню професію?
– Вважаю, що вирішальну роль у цьому зіграло моє навчання в Малій академії наук з напряму «Біологія» та написання МАНівської роботи, яка посіла призове місце на Всеукраїнському конкурсі. Незадовго до закінчення школи я побачила брошуру Національного університету кораблебудування з описом спеціальностей, що пропонуються в університеті. Мені дуже зацікавив різноманітний список дисциплін зі спеціальності «Екологія та охорона навколишнього середовища». Навчання за цим фахом охоплювало багато предметів, що мені подобалися – і біологію, і фізику, і хімію. Тому вирішила вступати саме туди.
– Наукова робота тобі до душі. Розкажи, як обирала освітній заклад для нового етапу життя.
– Так. Я завжди хотіла займатися науковою роботою, тому після закінченні магістратури планувала вступати та навчатися в аспірантурі. Цього разу я подавала документи в освітні заклади по всьому світу. Інформацію про стипендії знаходила в Інтернеті, перевіряла сайти університетів, науково-дослідних інститутів. У порівнянні з магістратурою це було набагато складніше, оскільки в багатьох випадках потрібно було не лише написати мотиваційний лист, а й опис дослідження, що плануєш робити. Я отримала декілька пропозицій для навчання, серед яких вагалася між двома. Одна з програм передбачала 2,5 роки навчання в Німеччині та 6 місяців в Італії, інша була британсько-китайською. Але врешті-решт я обрала навчання в Німеччині. Це набагато ближче до України й, крім того, розмір стипендії для навчання був у декілька разів більшим. Так я стала студенткою Вільного університету Берліну, одного з найбільших університетів Німеччини. В Італії я навчалася в університеті Тренто, що знаходиться на півночі. Моє навчання фінансувалося освітньою комісією Євросоюзу й покривало не тільки витрати на навчання та проживання, а й передбачало кошти на купівлю необхідного обладнання та матеріалів для дослідницької роботи, а також на участь у міжнародних конференціях, де студенти представляють результати своєї роботи. Завдяки цьому здійснилася і моя мрія відвідати Китай – я представляла результати свого дослідження на конференції Міжнародної асоціації лімнології, науки, що присвячена вивченню річок та озер у місті Нанкін, першій столиці Китаю.
– Як твої відкриття можуть допомогти Україні?
– Вся моя експериментальна робота проводиться в Італії на річці Тальяменто – однієї з небагатьох у Європі, що ще незарегульована дамбами і має природній режим, а тому дає унікальну можливість для проведення таких експериментів. Результати цього дослідження можуть знайти застосування в будь-якій країні, оскільки дають фундаментальне розуміння природних процесів і не прив’язані лише до конкретної території. В Україні, як і в усьому світі, багато річок зарегульовані. Наприклад, на річках українських Карпат розташовано багато малих гідроелектростанцій, що змінюють водний режим призводячи до зниження біорізноманіття. У багатьох країнах зараз проводяться проєкти з відновлення річок, у тому числі й за допомогою розташування в руслі деревини – стволи дерев кладуть на дно чи поблизу берега, закріплюють, щоб вони не змінювали положення.
Наші експерименти допоможуть науково обґрунтувати, який ефект зможуть створити природні та штучно зроблені перешкоди в річках та як використовувати їх якомога ефективно у проєктах з відновлення річок. Такі межі можуть бути застосовані й в Україні, оскільки не потребують надзвичайно великих коштів.
Окрім моєї основної роботи, я беру участь ще в декількох наукових проєктах. Протягом літніх експериментів на річці Тальяменто наша дослідницька група познайомилася з місцевими активістами, які запросили нас взяти участь в екологічній акції зі збору пластику вздовж певної частини ріки. В Україні також часто проводяться акції з прибирання сміття – то чому б не спробувати добути цікаву інформацію, яка потім бути використовуватися і з науковою, і з соціальною метою?
– Що побажаєш випускникам 2022?
– Бажаю вам зробити правильній вибір та бути наполегливими на шляху до своєї мети. Головне – обрати саме те, що вам цікаво. Щоб стати успішним, не обов’язково їхати на навчання у столичний університет з гучним ім’ям. Не слід й думати, що лише десь далеко на вас чекає щасливе та безхмарне життя. Серед людей, які навчалися зі мною в Європі, багато повернулися у свої рідні країни, в тому числі в Україну, знайшли на батьківщині гідну роботу і задоволені життям. Нехай і вам пощастить! Пам’ятайте, що доля завжди дає людині шанс, і треба бути готовим ним скористатися.
Інтерв’ю провела та записала
Варвара БАРАШИКОВА,
переможниця Х, ХІ та ХІІ всеукраїнських конкурсів учнівських творчих робіт “Я – журналіст!”,
вихованка «Зразкового художнього колективу» гуртка «Школа журналістики» обласного Будинку художньої творчості Миколаївської обласної ради,
учениця 11 класу Мішково-Погорілівської школи-інтернату Миколаївської області