Час. Він завжди йде. У когось спішить, у когось повзе як равлик. Хтось мріє зупинити час, а інший наважився б зазирнути у майбутнє. Знаходяться навіть такі, яким його не вистачає і вони починають красти. Чи варто жалкувати за минуле або хвилюватись про майбутнє? Коли саме життя було кращим? Поміркуймо.
Сучасне покоління має різне уявлення про час. Ми ніби відчуваємо часові рамки – живемо від вихідних до вихідних. І саме це є головною проблемою теперішнього світу.
Часто від дорослих можна почути фразу, що колись “жилося добре”. Більшість дітей і підлітків не зовсім погодиться з цією думкою і я в тому числі. Адже немає поняття погано або добре, коли мова йдеться про час. Обидві сторони (дорослі і підлітки) мають рацію. Минуле мало свої плюси і мінуси, така ж ситуація із теперішнім. Невже колись було зручно підтримувати зв’язок чи може легко було подорожувати? А зараз повітря повністю чисте? Звичайно, що ні. Майбутнє дало світові нові можливості, але водночас спричинило значні наслідки. З розвитком техніки почала забруднюватися природа, повітря, з’явилося більше хвороб викликаних шкідливими речовинами. Тому не можна судити минуле чи майбутнє. Потрібно жити зараз.
Я вважаю, потрібно пристосовуватися. До всього, не лише до часу. Іноді це дає дійсно хороші можливості. Тоді життя не буде здаватися таким незрозумілим і загадковим. Наука швидко розвивається, з’являється все більше нових технологій. І хтозна до чого все може привести.
Не варто зациклюватися лише на одному. Все, що минуло, ніколи не повернеться назад. Його потрібно просто приймати і дякувати за цінні уроки. Не спішіть з подіями. Колись я почула фразу в автобусі: “Я усе б віддав за те, щоб мати машину часу і полинути в майбутнє”. Та навіщо? Те, що має статися – станеться. Неважливо, рано чи пізно. На все свій час.
Отже, всі події мають свій період і лише ми можемо цим керувати. “Час, втрачений з задоволенням, не вважається втраченим”, – казав Джон Леннон. Потрібно цінувати минуле, жити теперішнім і будувати майбутнє.
Марія БОБРИКОВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”