Я відмінниця. Обожнюю навчатися і не уявляю свого життя без навчання. Навіть коли на відпочинку – маю з собою підручники та зошити. Дівчина-«школолюбка» – мій псевдонім, який означає – захоплена навчанням. Рік тому у тік тоці я переглянула відео, де учні 11 класу переночували у школі. Не впевнена чи є така можливість у моїй, але я мрію теж це зробити. Але не маю компанії, яка повторила б це разом зі мною. Мої друзі, однокласники ненавидять школу. Взагалі не розумію їх. Вони хочуть швидше закінчити школу. Чому так «летіти»? Життя ще попереду і потрібно його правильно проживати. Варто насолоджуватися моментами. Як для мене, школа та університет (інститут чи коледж) – одні із найкращих періодів нашого життя. Кожну мить потрібно проживати з насолодою та не марнувати час.
Наприклад, мої насолоди – це олімпіади. Обожнюю. Я люблю писати об’ємні твори, читати та вчити все, що пов’язано з наукою. Це моя улюблена справа. Можу готуватися до цього хоч посеред весни, знаючи, що олімпіади та конкурси восени. У 4 класі я спробувала це «на смак» і мені сподобалося. Тепер я у 10 класі й цього ж року брала участь. Насамперед це досвід, який допоможе у майбутньому. Це ніби тренування мозку, його пам’яті, що розвиває і допомагає у тестуваннях та контрольних. По-друге, я знайомлюся з новими людьми, моїми суперниками, яких з легкістю можу вивчити і знати з ким маю справу під час змагання. По-третє, дуже приємно перемагати. Я мріяла взяти якесь місце. Вперше я перемогла у 6 класі, а у 10 класі не вийшла з кабінету без перемог. По-четверте, добре програвати. Отримувати поразку – це не погано, просто варто попрацювати над своїми помилками і у майбутньому не наступати знову на ті ж самі граблі. По-п‘яте, шопінг. Для мене це розвага опісля напруженої праці. Роботу здала, а отже пора вирушати у магазин та купувати бажане.
Насправді є безліч негативного у цій діяльності. У моєму класі мене ненавиділи тому, що завжди я їздила на олімпіади. «Чому завжди вона?». «А чому не я?». «Так не чесно, її батьки платять гроші, тому вона – відмінниця». Було не приємно це вислуховувати. Я вирішила не їхати і поступитися місцем з однокласницею, яка була обурена моєю «активністю». Вона не поїхала, побоялася, викрикуючи, що нічого не розуміє у цій темі. Нещодавно мала проходити олімпіада з географії. З цим у мене серйозно. Географію я знаю, але топографічні карти – не моє. Тому я дуже готувалася. За два дні до олімпіади вчителька написала, що вона переноситься і невідомо на коли. Я зраділа, адже матиму більше часу для підготовки. Але невдовзі я зрозуміла, що мені сказали неправду. Мабуть, просто вчителька не хотіла, щоб я брала участь у олімпіаді. Я не ображаюся, але це дуже не приємно. Моя праця виявилася марною. Хоча, матиму знання, які у майбутньому мені знадобляться.
Отож, необов’язково брати участь в олімпіадах, особливо відмінникам. Учителі завжди наголошують, що поставлять високу оцінку за просто написану роботу. На мій погляд, потрібно оцінювати знання учнів, а не «просто написану олімпіадну роботу» та не бажання брати участь у якійсь олімпіаді. Взагалі я з радістю пишу і працюю заради цього. Обожнюю олімпіади, конкурси імені Яцика та Шевченка. Так, мене не розуміють, але знайте, готова ночувати у школі, але впевнена, що вчителі не хочуть працювати зі мною цілодобово.
Ваше бачення та вибір – найголовніше.
Софія БОГАТКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”