Я абсолютно впевнена, що потрібно заборонити використання тварин у циркових виставах. Але ж чому? Адже і діти, і дорослі — а дорослі ж-бо, мабуть, знають, що правильне, а що ні! — обожнюють виступи всіляких мавп, слонів, верблюдів тощо.
Вся справа в тому, що вони просто не підозрюють, що відбувається із цими звірами за кулісами, і навіть не замислюються про це. А відбувається там більше поганого, ніж хорошого…
По-перше, умови проживання.
Не треба знати багато, щоб розуміти: клітки у цирках дуже відрізняються від комфортної для тварин дикої природи. У таких умовах тварини не те що не бачать сонця, а навіть не можуть нормально пройтися. Тварини, які після перебування у клітці потрапляють до заповідників, страждають на стереотипію — повторення одних і тих же самих рухів. Тобто, якщо звір звик все життя ходити туди-сюди кліткою, він і на волі, де багато місця, буде ходити туди-сюди тою ж самою траекторією.
До того ж, багато з циркових тварин у природніх умовах живуть у зграях, а у цирках утримуються по одній особині, що, звісно, відзначається на їхньому розвитку і психічному стані. Також цирк постійно переїжджає з місця на місце, завдаючи своїм чотирилапим мешканцям ще більше стресу.
Харчування у цирках теж жахливе: власники хочуть заробити на тваринах більше грошей і для цього економлять на їхній їжі.
По-друге, дресирування.
Щоб звірі слухалися, їх б’ють палками, електрошокерами, а для слонів навіть придумали спеціальні молоточки, здатні зробити боляче навіть через їх міцну шкіру, якщо бити у слабкі місця.
Якщо звірі занадто буйні, до їх їжі додають седативні засоби, а якщо замкнені і боязкі — антидепресанти.
Ну а навчання ведмедів “танцям” — це взагалі жахіття: дресирувальник вмикає музику, ставить ведмедя на розпечений лист металу, і він починає кумедно стрибати, намагаючись уникнути болю. І такі тренування повторюються доти, доки ведмідь не почне рефлекторно танцювати зразу, як почує знайому музику.
А ще, щоб весільні голуби не лякалися шуму, їх… роблять глухими.
До того всього, люди часто забувають, що, якими б слухняними циркові звірі не були, більшість з них є хижаками. Випадки, коли тварини нападали на своїх “колег”, дресирувальників або навіть глядачів зовсім не є рідкістю. Це є безперечним доказом того, що диким тваринам у цирку не місце.
По-третє, доля.
Хтось, можливо, подумав: “Все це, звісно, жахливо, але принаймні у цирках тварини мають захист від інших тварин і дах над головою”. Але насправді це не завжди так.
Якщо циркова тварина зістариться, отримає важку травму або ще з якихось причин стане непридатною для виступів, чи цирк не матиме коштів на її утримання, то подальше її майбутнє буде набагато менш надійним.
Найліпшим варіантом для неї буде потрапляння до зоопарку, але зоопарки не резинові — багато тварин врешті-решт потрапляє до пересувних звіринців (тобто їх возять різними містами у тісних клітках і показують публіці), усипляється або, що найгірше, віддається на вольєрне полювання, де тварину вб’ють найжорстокішим способом — змусивши її у страху тікати лише для того, щоб бути застреленою.
Враховуючи все вищесказане, навіть дивно, що використання тварин у цирках досі не заборонили. Але у директорів цирків є свій аргумент: вони кажуть, що без номерів із тваринами цирки втратять більшу частину своїх глядачів. Проте я з цим твердженням зовсім не згодна. Виступи тварин можуть замінити номери клоунів, акробатів, жонглерів тощо. Наприклад, всесвітньо відомий Cirque du Soleil ніколи не використовує тварин у своїх виступах і при цьому є успішним.
Тож я вважаю, що потрібно ввести закон, який заборонятиме експлуатацію тварин цирками, а тих тварин, що вже там знаходяться, розподілити по реабілітаційних центрах. На жаль, раніше такий законопроект було відхилено, але сподіваємося, що у майбутньому життя диких в Україні стане кращим!
Анастасія КОВАЛЬЧУК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”