Що ви уявляєте, коли чуєте слово «опера»? Часто відповідь на це запитання можна почути таку: «Звичайна вистава – це, коли пройшло тридцять хвилин, а здається, що – п’ять; опера – це, коли пройшло п’ять хвилин, а здається, що – тридцять». Ще один стереотип, що походить із фільмів, звучить: «Під час опери виконавиці виспівують так, що скло розбивається». До речі, друге, із фізичної точки зору, теоретично правда. Адже кожен об’єкт має своє звучання (резонансну частоту), якщо віднайти його «ноту» (цю резонансну частоту), то він почне вібрувати, тому у випадку скла може розбитися. Але таке вміння рідко кому під силу, тому від час виступу цього не можна побачити.
Жанр опери, тобто, за джерелами Вікіпедії, музично-драматичний жанр, що грунтується на синтезі музики, слова і дії, виник ще у XVI столітті, але поважний вік зовсім не означає старомодність і нудьгу. А навпаки, кількасотлітня історія, наповнена довгим шляхом відшліфовування, змін і вдосконалення, наповнена геніями музики, прекрасними жанрами та безцінними надбаннями, таки знайде, чим вас здивувати. Це високе мистецтво, яке варто пізнавати. Люди часто дають несправедливу оцінку, не скуштувавши страву, або через один негативний досвід ставлять хрест на ній. Як казав Ігор Стравінський*, єдиний можливий коментар на музичний твір – інший музичний твір. Тобто не можна казати: «це погано, тому що це погано, саме так і не інакше», будучи некомпетентним у певній сфері. Спершу потрібно зануритися глибше, пізнати, а тоді аргументовано висловлюватись. А якщо ти поринаєш у світ музики і, зокрема, опери, то ставлення швидше за все зміниться на її користь.
У моєму випадку так і сталося. Спершу я ставилася до опери, як і більшість людей, досить скептично. Але оскільки закінчувала музичну школу, то останній рік проводила у підготовці до екзамену, тобто пізнавала набагато більше цей жанр і музичне мистецтво загалом, а вони все більше потрапляли у саму душу. От так і вирішила перейти на новий етап – відвідати оперу. Обрали виставу для наймолодших глядачів – «Попелюшка». Проте на неї завітало багато людей зрілого віку. До речі, для початку варто обирати саме такий формат, адже артисти не співають під час всього виступу, а лише протягом окремих частин, мовби дають змогу продегустувати, що ж то таке ця опера, а наступного разу брати вже головну страву, замість закуски. Молодшому брату, як і нам всім, дуже сподобалось. Отже опера – це зовсім не страшно, це звична для нас вистава, яка по-іншому виконується, тому поступово на перше місце виходить саме музика.
Тож не бійтесь експериментувати і пробувати щось нове. Знайомтесь, поринайте у різну атмосферу, адже є ще так багато цікавого, що варто спробувати.
*Ігор Стравінський – композитор і диригент українського козацького походження.
Софія СЕМЕНЮК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”