Частина 1. Дев’ятий клас закінчено.
Що я відчуваю після закінчення 9 класу? Слава Господу Богу, що дожила без серйозних проблем з головою. Наразі дякую, як каже мій двоюрідний брат.
Що відчуваю, вступаючи в 10 клас? Важко пояснити. Йдучи до школи, вперше не відчуваю святкового трему і бажання зробити цей рік найкращим. Сьогодні, за хвилину від десятого, хочу розповісти вам про мої «яскраві» враження від 9 класу.
У серпні-2020 мій настрій щодо альма-матері був прямо-таки (зараз буде неологізм, повертаємось до ремарок, єхей!) сяйливо-променистим (ото я загнула). Після 3 місяців навчання, які я провела на карантині з головою-баняком, бо заледве встигала доробити до вечора усі завдання, 9th grade здавався мені раєм. Я заступила на навчання…
…І зрозуміла, що ні разу то не рай. Хоч тепер моє навчання набуло нормального стану, зате соціальні стосунки знов упали до 8 людей.
Невеличкою віддушиною стали олімпіади.
Спойлер – зараз буде таке відчуття, коли тобі водночас і смішно, і хочеться пожаліти ту людину, яка значно «проседеся падоша».
Я недоспала тиждень канікул, які виділили на олімпіади, в суботу на Шевченка прийшла, м’яко кажучи, хвора. І що сталось, як ви думаєте?
Районний етап скасували. СКАСУВАЛИ, ТАКУ ЙОГО ТРЯСЦЮ! Мій муд тоді: сидимо вдома з широко розплющеними зіньками і думаємо, як жити далі, бо оце все сказало «спочинь, заправитись».
Ну гаразд, заправились. Що там далі?..
Далі пішов грудень. Грудень пробив дно. Постійні насмішки, побиті окуляри, не встигла оговтатися після смерті улюбленої прабабусі – проблеми навалились, як паризький синдром на японців. Слава Богу, продовжувалось це недовго – приблизно до половини січня.
З лютого усе пішло вгору – я брала участь у заочках, почали з’являтись нові друзі, я більше проводила час з друзями, проте стались дві нехороші події. У березні померла учителька музики, яку я дуже любила, а у квітні – однокласниця, у липні їй виповнилось би 15.
Але, навіть попри це, останні місяць з хвостиком навчання минули, як в тому мемі – «Бомбічеськи! Нереально!» Я повністю відволіклась на підготовку до контрольних та заняття улюбленою справою, плюс – почала ближче спілкуватись з новими мегапозитивними людьми, яким дуже вдячна.
Особливо найкращі спогади у мене пов’язані з Останнім дзвоником, де я востаннє перед канікулами поговорила зі своїми найкращими друзями, постояла на сонці на урочистій частині, доки всі старалися втікти в тінь, «не гнула патик», як казала Катя Павленко, а спробувала потягати мішок з піском і ледь не лягла (а ще поїхала до стоматолога через годину після всього дійства… ну це життя, що поробиш).
Отже, як я можу підсумувати свій 9-ий? Не називатиму його найгіршим зі всіх можливих, бо він таким не був, проте перерви на онлайн-навчання і проблеми значно підпсуйнули його репутацію. Ставлю ЄксПертну оцінку 8/10.
А як у вас минув 2020 навчальний рік?
Богдана ЗАЛЕВСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”