Комплекс неповноцінності – це віра людини у те, що вона непотрібна, зайва, не заслуговує на певні блага. Тобто переконання, що вона гірша за інших, не достойна досягти чогось більшого або гадає, що не зможе стати успішною через відсутність таланту. Як правило, такі комплекси виявляються у вже дорослих людей. Проте це не означає, що вони виникають лише після певного віку. Зазвичай відчуття неповноцінності з’являється ще у дитинстві. Передувати цьому можуть як труднощі в спілкуванні з рідними чи друзями, зверхнє ставлення оточуючих загалом, так і негаразди в навчанні.
Однією із проблем комплексу меншовартості є складність подолання негативних думок. Адже, якщо ловите себе на подібному, варто із тим боротися. У такі моменти варто пам’ятати, що ідеальних людей НЕ існує. Завжди знайдеться хтось, хто вміє співати, малювати, писати, танцювати краще за інших, але цей факт не має стати аргументом проти всіх спроб пізнати щось нове. Можливо, людина, яка найкраще вміє декламувати вірші і гадки не має про те, як їздити верхи. І це нормально. У сучасному суспільстві потрібно вміти перетворювати свої недоліки на виразні особливості – це має стати життєвим кредо кожного.
Дуже часто стається так, що людина з комплексом неповноцінності потребує допомоги спеціалістів, адже не може впоратися з емоціями самостійно. Але, якщо ви хочете навчитися любити себе без зайвих переживань і стресів або не бажаєте ділитися своїми комплексами у кабінеті лікаря, варто спробувати читати книги, які розкажуть і покажуть, як і з чого почати.
Ще одним варіантом того, як перемогти свої побоювання, є спілкування. У таких ситуаціях не просто бажано, а необхідно заводити нові знайомства. Так ви зможете подолати страхи перед малознайомими людьми і отримати певний досвід. При цьому можна й не помітити, як швидко вам стане легше говорити про свої комплекси вголос, а з часом і зовсім їх позбутися.
Немає однакових людей. Ми можемо бути схожими на когось ззовні, але в той же час бути кардинально різними всередині. Адже, якби всі були схожими один на одного, як можна було б знайти своє «я» серед безлічі таких самих?! У житті головне – це не боятися своїх мрій і бажань, залишатися таким, яким подобаєшся собі, незважаючи ні на що, а люди, які будуть поруч, підтримають, що б не сталося.
Вікторія БОНДАРЧУК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”