Усе вирішують якісь папірці. Через брудні гроші “дружать”і “люблять”. Коли хтось через гроші готовий вбити і підставити.
Але ж не все можна купити. Ти не придбаєш справжню любов та дружбу, щастя й здоров’я, за гроші не купиш щасливе життя. Але не всі це розуміють. Усі ганяються за коштами, заздрять та хочуть добра лише собі, ніколи не думаючи про інших. Іноді я розумію, чому дорослі часом кажуть: “Раніше було краще”.
Часом думаю, що дуже б хотіла хоч день прожити в 80-х, чи 90-х. Піти на місцеву дискотеку в “вирви глаз” гєлінцах, потанцювати під Алєгрову і постояти осторонь під Буланову, а не ось це усе. Мене перехоплює подих, коли мама вечорами розповідає мені, як вони тікали до місцевого сільського клубу, бігали за такою крутою модою тих часів, мріяли про джинси, як в журналах і крутили музику на касетах. Не було усіх цих телефонів, планшетів та інших новітніх пристроїв, але це не заважало багатьом відчувати себе щасливими.
Тепер дівчата перші освідчуються у коханні, проводжають хлопців додому і ідуть в армію. Коли хлопчики в той час чекають поки вона ще й перша в інстаграм напише. А де уся ця романтика? Пісні, вірші, зізнання в вічному коханні під вікнами садиби? Перевелись усі джентльмени в наші часи. А іноді так хочеться, щоб тобі подали ручку, запросили на бал і писали потайні листи, в яких ти дізнаєшся про ще одного принца, якому ти закрутила голову і запала в душу. Дуелі за своїх коханих. Ах, яка романтика.
Із заслань та армії по 20 років чекали та вірними були. А сьогодні за хлібом виходиш-повертаєшся, а там вже троє дітей. Ну це тоді не судьба, може, напевно.
Ось так в наш час живемо, як ми могли втратити такі вишукані часи, традиції та манери?
Софія ШТЕЛЬМАХ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”