«Так гостро потрібна близькість, і так болюче розуміти, що тебе зраджують…» – сказала мені приятелька, яка хвилин 30 тому посварилась із найкращою подружкою. А найцікавіше те, що вже наступного дня вони йшли разом, тримаючись за руки.
Неодноразово я була свідком суперечок друзів, що потім закінчувались сльозами, образами й не тільки… Однак донедавна я не могла збагнути чому в таких, здається, вірних, близьких і чистих відносинах виникають перепалки. Та з початком навчального року подібна ситуація трапилася і зі мною.
У класі нас було троє, що неперервно спілкувались і в складних ситуаціях підтримували один одного. Тобто – друзі, якими я їх і вважала. Одного разу так склалось, що за певних обставин, у мене не було змоги розмовляти з ними так як раніше, але вони цього не помітили. Комфортніше було їм удвох, тож я не нав’язувалася. А під час моїх роздумів, у найбільш непідходящий момент, вони сказали:
-«Ти знаєш як ми тебе любимо?»
-«Знаю, але для мене ви не більше ніж приятельки»,- відповіла я.
І після цього вся критика, єхидні насмішки та саркастичні жарти були призначені для мене. Не бажаючи розбиратись, все це я ігнорувала.
І неначе винні тільки вони, але ж ні. Через бажання помсти, злість і образу я не помічала їхніх слів і вагань. Не зуміла розказати й поділитись переживаннями, не захотіла піти на компроміс. Не зберегла стосунки. І все це заради того, щоб зі своєї сторони залишитись правою, щоб у подальшому скалити зуби на кожного, хто підійде ближче. А потім ще можна пожалітись всім і вся, що я така біла і пухнаста мишка, а інші без причини зневажають мене. Правда ж, що такий варіант – не найкраще вирішення конфлікту?
Існує різниця між сваркою незнайомців та сваркою в дружньому колективі. Перший варіант чимось уподібнюється до суперечки, з переходом на крайнощі. Ніхто не хоче брати до уваги чужу думку, але свою ж висвітлює так, наче вона «позолочена». Як ті кури: б’ються за зернину і втоптують її в землю. Всі голодними залишаться… Дружба ж тягне за собою інтимність, спорідненість, довіру. В компанії друзів діляться своїми думками, відкривають таємниці і не бояться показати слабкість, тому через це й конфлікти мають інші особливості:
- Так хочеться все висказати, але тебе обіймає страх, що втратиш друга
- Знаєш слабкість, знаєш куди бити, але не зробиш цього…
- Намагаєшся зрозуміти становище друга, але здається, що ти постраждав сильніше і допомога потрібна тобі.
- Такі суперечки ніколи на загал не виносяться, адже не кожному ти довіриш свої сльози.
- Якщо друзі й сваряться, справжні друзі, то наслідком буде тільки сильніша близькість.
Суперечка – лише відчайдушний спосіб захистити свою думку, свої межі, себе в цілому. Однак дуже часто багато хто вдається до підлих методів, нехарактерних, здавалося б, для людини загалом. «Та ти нікому не потрібен, хто тебе стане слухати!», «Ооо, невже набрався впевненості. І що скажеш нам такого розумного?» – за цими фразами стоїть безкарність. Сказавши таке своєму другу, втратиш його назавжди… Сенс дружніх відносин знаходиться в іншому, в порозумінні.
«Я хочу тебе зрозуміти, але не можу», – такі слова я почула в розпалі конфлікту з товаришем, з яким спілкуюсь два роки. І мене зупинило, я здригнулась. «Невже зараз я розумію його? Він – не ти. Так чому ти вважаєш, що його цінності співпадатимуть з твоїми? Не на тому камінці, що й ти, він стоїть», – і цей внутрішній монолог відкрив мені істину. Не треба тобі страждань і перегонів за правдою, не треба тобі всебічної зацікавленості та корони на голові, ти потребуєш розуміння. Все будується на розумінні, а сварки стаються через небажання зрозуміти.
Наталія РІШКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”