Лист, який змінив моє життя або Як я спробувала на смак журналістику

24.08.2021

До вибору професії я з дитинства ставилася відповідально. Завжди пробувала щось нове, намагалася знайти себе. І досі вважаю, що дуже важливо піти саме своїм шляхом, а не за настановою друзів або батьків. Зараз, на щастя, я вже знаю з великою вірогідністю, що в майбутньому оберу професію журналіста. А от як я до цього дійшла – розповім далі.

Розпочну з того, що змалечку мріяла стати лікарем, точніше – хірургом. Мама, звісно, від такого вибору була не в захваті, бо говорила, що це занадто відповідально і серйозно. Але мене завжди вабили саме такі професії, пам’ятаю одного разу навіть поліцейською хотіла бути. Та невдовзі всі мої бажання змінилися, і я захопилася журналістикою – справою, яка залишила помітний слід у моєму серці. Тоді я ще не знала, що це бажання переросте у велику мрію.

Отож, історія моїх перших кроків у цій сфері є доволі цікавою. Я ніколи не вірила у знаки долі чи щось подібне. Журналістикою почала цікавитися у 15, і уже через пів року випала нагода спробувати себе у цій справі. Був звичайний шкільний день, хотілося, звичайно, скоріше повернутися додому. Але тут мені вчителька повідомила, що до школи надійшов лист від Острозької академії і він був адресований мені. Моєму здивуванню не було меж! Я з цікавістю почала відкривати конверт і очима переглядати написаний текст.  Але найбільше вразило те, що перед цим випадком я в Інтернеті намагалась знайти навчальні курси з журналістики, бо хотілося більше писати і отримувати новий досвід. Робила це за декілька днів до отримання листа. Тож, звичайно, цей випадок розцінила як знак долі і нічого більше. Невдовзі стала ученицею Школи універсального журналіста і не на мить не пошкодувала про це.

Я завжди намагаюся вчитися, брати від життя нову й цікаву інформацію. Бо вважаю, що так ми якісно й корисно проводимо час. Обрати улюблену професію буває іноді нелегко – часто на це йдуть цілі роки. Зараз я справді щаслива, що уже знаю, чим буду займатися в майбутньому. Адже ніщо так не надихає працювати, як ціль, до якої ти йдеш.

Вікторія ЛИТВИН,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 46

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *