Мова зникає не тому, що її не вчать інші,
а тому, що нею не говорять ті, хто її знає.
Хосе Арце
У нашій країні дуже гострим є питання мови. Багато українців не спілкуються, або навіть не знають української, а деякі з них взагалі зневажають її, розцінюючи як непотрібну, забуту. Багато зірок, що є кумирами для багатьох українців, не говорять державною, часто пояснюючи це бажанням «охопити більшу аудиторію». Відсутність мовної стійкості та чіткої політичної позиції послаблює українців як націю.
То ж яку роль несе мова для країни? Давайте детальніше розглянемо це питання.
Наявність корінного населення України, що розмовляє російською мовою – наслідок русифікації, яка відбувалася на наших землях століттями. Найбільше вона вплинула на північно-східну частину країни, через близькість до російського кордону. Мову безліч разів забороняли, авторів, що писали українською або поширювали ідеї патріотизму та національної гордості, суворо карали. Довгі роки нашу культуру та історію намагалися знищити, а факт існування приховати.
Наслідки цих подій ми можемо помітити скрізь: на вулицях чи не кожного міста чути чужу мову, в той час, як на людей, що говорять українською, можуть навіть дивитися, як на дивину. Мало того, навіть деякі політики нехтують нею. Російську мову чути на телебаченні, в кіно, в громадських закладах, нею пишуть і друкують книги, її вчать у школах. Чому замість неї не вивчати білоруську чи польську, наприклад?
Але для чого взагалі потрібно розмовляти українською? Забрати в народу мову означає забрати його голос та історію. Довгий час Україна потерпала від знищувальних дій і колонізації. Та тепер, живучи в незалежній державі, пам’ятаючи наше тяжке минуле, чи приємно нам розмовляти чужою мовою, зневажати своє коріння? Також мова виділяє людей, ідентифікує їх. Як часто ви бачили, щоб іноземці називали всі слов’янські народи росіянами? Багатьом неприємно чути це, але ж як відрізняти людей, якщо всі вони говорять однаково? Мова дозволяє збільшувати значимість українців у світі, прославляти нас, демонструвати милозвучність наших колискових пісень, веснянок і гаївок, колядок і щедрівок.
Яскравим прикладом є нещодавній тріумф гурту Go_A на Євробаченні. Уперше за історію конкурсу, Україну представляли піснею з повністю українським текстом, основою якої стала народна веснянка. Хтось пророкував невдачу, але пісня підкорила слухачів усієї планети. І досі її можна знайти на верхівках світових музичних чартів.
Зараз проводять численні заходи для популяризації української мови, в ЗМІ починають набагато більше говорити та співати солов’їною. Сучасна молодь усе більше використовує державну мову в соціальних мережах та побуті, долучається до благодійних акцій, створює інформаційний контент, розповідаючи про цю проблему. Усе це позитивно впливає на українізацію.
Отже, мовна стійкість дуже важлива в контексті сучасності, коли наш народ намагається повернути таку жадану силу та свободу, позбутися кайданів окупації та ворожого впливу на життя кожного та кожної з нас.
Мова – невід’ємна частина будь-якого суспільства, тож із гордістю говорімо нею та несімо українське слово по всьому світу!
Поліна БУРЦЕВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”