Історія – це важлива наука про документоване минуле та сьогодення людства. Вона вивчає минуле за допомогою підтверджених фактів та знайдених реліквій. Історія вивчає різні періоди, від дуже давніх до наших часів.
Пізнати минуле нам допомагають історичні джерела такі як: речові (посуд, знаряддя праці, одяг), писемні (літописи, документи, листи) та усні ( прислів’я, приказки, казки та інші).
Кожен повинен знати історію свого народу, своєї держави. Як казав В. Ключевський, “Історія – це ліхтар у майбутнє, який світить нам з минулого”. Впродовж багатьох поколінь виникали звичаї, традиції, навички, знання та вміння які передавалися і передаються з покоління в покоління і все це і створило нашу історію.
Зараз більшість підлітків не поринають в світ історії. Їм здається, що це марна трата часу, або і зовсім не цікаво. А навіщо ж вивчати історію? Це все уже минуло і ніколи не повернеться. А ви дійсно впевнені?
Головні причини для вивчення історії:
Перша і на мою думку найголовніша причина для вивчення історії це – уникнення помилок минулого. Помилкові дії в минулому призводили і до найбільших катастроф людства. І ми повинні розуміти, що такі помилки не мають статися, тому що це дуже вплине на подальше життя людства.
Друга – розширення кругозору. Кожен може дізнатися про героїчні історії, дійсно вольових осіб, які віддали все задля суспільного блага та перейняти їхній досвід.
Третя – дізнатися насправді хто ти є в цему світі, пізнати історію свого роду.
У моєї вчительки історії була ситуація, яка підтверджує те, що ми всі маємо знати свою історію. Якось під час розмови її запитали – «А, що в України є історія?». Вона була дійсно шокована таким запитанням. Але з гордістю відповіла – «Так».
Тому для того, щоб не виникало таких ситуацій кожен з нас повинен вчити і знати не тільки свою власну історію, а й історію своєї рідної держави. І завжди пам’ятайте: історія створюється і зараз, тому кожен може її змінити.
Історія – скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього. (М. Сервантес).
Альбіна ГЕРЦУН,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”