Упродовж усього існування людства хтось створював джерела інформації, а хтось ними користувався. Це було заміною живого спілкування. Дехто ділився тим, що бачив, чув, вивчав, про що думав, пишучи книги. Двадцяте століття нашої ери перевернуло уявлення про обмін інформацією – з’явились телебачення і інтернет. Як же впливають вони на наше життя?
На жаль, книга стає все менш актуальною для нових поколінь. Знайти необхідну інформацію чи розважитись можна в інтернеті та на телебаченні. Здавалося, це звичайна річ, бо світ змінюється кожного дня. Та насправді ми обираємо між трьома абсолютно різними речами.
Читаючи різноманітну літературу, ми можемо вивчати інші мови, культури різних країн, історію. Збагачуємо словниковий запас, покращуємо інтелект, завжди маємо теми для розмови. Також, читаючи, порівнюємо, аналізуємо, розвиваємось. Так ми бачимо одну й ту ж проблему із різних позицій, що врешті дозволяє сформувати власну думку. Той, хто надає перевагу книгам, ніби створює для себе щит від нав’язаного кимось мислення.
Схоже працює й інтернет. Там можна самому обирати, яку інформацію отримувати, які дивитись фільми, із ким спілкуватись. Та це не захищає від фейків і дезінформації. Хоча люди самі обирають, у що вірити, часом їхньою думкою маніпулюють.
Блогери, що мають армію фанатів, серед яких більшість просто діти, часом не слідкують за своїми словами. Вони забувають, що мають вплив на формування нового покоління, або їм просто байдуже. Тому навіть такий вільний вибір, який надає інтернет, не може бути абсолютно безпечним.
Щодо телебачення, там ми теж маємо вибір, та рідко можна знайти щось справді варте уваги. Проблема в тому, що кожен канал має власника, який так чи інакше пов’язаний із політикою. У новинах ми бачимо те, що вигідно їм, тож, не можна сліпо вірити всьому, що почуєте. Часом на просторах інтернету можна зустріти абсолютно зазомбованих людей, які, не маючи власної думки, просто цитують все, що їм сказав телевізор. Це лякає і, гадаю, є проблемою.
Серіали і розважальні шоу теж стають зброєю в руках маніпуляторів. Безневинна програма може виявитись проплаченим продуктом, який має на меті переконати вас у чомусь. Наприклад, у нерозривній дружбі слов’янських народів, чи в стереотипах, пов’язаних із національністю українців. Тож телевізор – інструмент пропаганди. Як би прикро не було, а безпечними на телебаченні, здається, є лише канали про природу і кулінарію.
Варто навчитись правильно користуватись інформацією, яку отримуєте. Це схоже на те, як ви формуєте свій раціон. Думайте про те, що буде корисно і необхідно, а що часом буде приємно скуштувати. Можна читати книжки, блукати просторами інтернету і дивитись телевізор у вільний час. Не обов’язково вибирати щось одне. Головне –використовувати час розумно.
Вероніка КИШКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”