Ви знаєте, що таке ночви? Ну тоді давайте побалакаєм про це. Як ви не знаєте, що таке балакати? Дивно, у нас на Сумщині усі балакають… не розмовляють, не говорять, а балакають! Моя статья спрямована на збереження одного з видів національного спадку – діалекту.
Діалект (хтось може його назвати суржиком) і справді унікальна річ. Він завжди являвся головною відмінністю між регіонами. Ні наш одяг, ні зачіска, ні поведінка не видає наше коріння так сильно, як мова. Мова формує наші думки, а діалект змушує забути всі правила і говорити так як говорять всі довкола.
Наразі питання мови є гострою проблемою в Україні. За останні три тижні я по горло наситилася багатьма статтями, які порушували цю тему. В них пропагандувалася українізація, зазвичай з боку західної України, або писалося, що деякі люди хочуть повернення російської мови, зазвичай схід України. Ця безкінечна боротьба не має кінця, і не матиме, бо ми не зможемо знайти тієї золотої середини, щоб задовольнити усіх. Але я вважаю, що не треба змушувати людей говорити тільки українською мовою. Вона повинна бути державною, але ми не можемо відрізати наше минуле, так наче його ніколи і не було. У повсякденному житті ми маємо право розмовляти будь-якою мовою. Мені дуже шкода, що ще багато людей мають непохитні упередження стосовно розмовної мови.
Я маю, як на мене, цікавий приклад з життя. Мій тато працював разом з чоловіком який розмовляв німецькою, але при цьому був родом з Італії і там і жив. Він не знав італійської і фактично розмовляв не чистою німецькою, а на діалекті, що був притаманний одному регіоні в Італії. Таких як він було ще дуже багато. Влада Італії, мабуть, не бореться за те, щоб усі розмовляли однією, державною мовою, бо вони розуміють цінність суржику.
Ви пам’ятаєте я питала: чи знаєте, що таке ночви? На західній Україні, напевно, майже ніхто не знає цього слова, хоча здавалося воно українське! А ось, наприклад, слово «шпетити» ви знаєте, що воно значить? Я вперше прочитала його у книзі «Гордість і упередження» з новим українським перекладом і була шокована тим, що ніколи про нього не чула. Слово «шпетити» використовують на заході, і йому є для мене звичний синонім вичитувати. Ось в чому краса діалекту! Це безцінний спадок, через який можна прослідити багатолітню історію кожної країни, кожного регіону, навіть кожного малесенького села. І тому нерозумно забувати і сприяти забуттю нашого минулого.
Ми не повинні цуратися суржику, бо за кожним нашим словом ховається історія мільйонів людей, які з накопиченим досвідом формували свою мову і яка передавалася від покоління до покоління.
Кіра ХАРЧЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”