У багатьох журналістів виникають проблеми під час написання текстів, тому вони звертаються до написаного іншими. Хтось намагається скопіювати манеру письма конкретного автора чи авторки. Моєю фавориткою стала британська журналістка та головна редакторка журналу «Vogue» – Анна Вінтур.
З її текстами я познайомилась нещодавно, коли почала дізнаватися більше про діяльність журналіста в сфері моди. Після першої ж прочитаної статті я зацікавилася її творчістю. Стиль написання текстів Анни Вінтур дуже не звичний. У своїх роботах вона може поєднувати різні теми. Наприклад, у статті «My Dream of Re-Emergence», що в перекладі з англійської мови означає «Моя мрія про відродження», Анна поєднала проблеми пов’язані з пандемією, здоров’ям, спілкуванням з родиною та друзями, навіть про президента США написала. Хоча це й виглядає дивно, проте у цьому і є її оригінальність.
Чим саме мене підкорила Анна Вінтур? Мабуть, я захоплююся нею більше як людиною, ніж журналістом. Анна з дитинства захоплюється журналістикою. Вона зробила все можливе щоб досягнути мети. Я захоплююся її неординарністю, сміливістю, саморозвитком, жагою досягнути більшого. Найбільше мене вражає її впевненість у собі. Завдяки їй вона не соромиться говорити те що думає, виражати себе як хоче. Я вважаю, що саме ця риса характеру дає змогу оточуючим зрозуміти, що Анна не зупиниться перед будь якими перешкодами.
Проте й поганих відгуків вистачає. Наприклад, коли Вінтур почала працювати в журналі Viva, вона вперше найняла особистого асистента. З цього моменту Анну як керівника почали називати «Зима гніву». Хоча сама ВІнтур заперечує це. Вона каже: «Я дійсно віддана своїй справі всією душею! Але я не стерво. Якщо б я була монстром, мої колеги б мене стратили!».
Отже, дізнавшись більше, не тільки про творчість, а й про життя та кар’єру Анни Вінтур, я знайшла своє нове натхнення та прагнення для досягнення нових цілей та мрій. Бажаю кожному з нас знайти своє натхнення, навіть у звичайних речах!
Софія КОНАРЕВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”