Я вже звикла, що будучи людиною вражень, можу черпати їх із різних джерел. Тому краще завше мати під рукою записник, щоб зафіксувати несподівану ідею. Передбачаючи ваші слушні пропозиції, зауважу: нотатки на телефоні не варіант – бажання розписати черговий геніальний (гадаю, тільки, на мою думку), задум від початку до кінця, використовуючи схеми, графіки чи малюночки, все ж таки перемагає. Одного разу (який стався позавчора, до речі), як завжди, витягаючи свій доволі пошарпаний зошит, я наштовхнулася на недовірливий погляд моєї сестри, котра здивовано почала гортати списані сторінки.
«Ти реально робиш усе власноруч?» – перше, що спитала вона, переглянувши кожен листок, – Це ж страшенно незручно й довго, такі записи нудно читати після. Тому й книжки рідко відкриваю, інформація часто нецікава».
Пізніше, залишившись на самоті, я замислилась: адже справді, підлітки та дорослі зараз, сприймають лише короткий, швидко доступний матеріал, що не потребує повільного, поступового засвоювання. Книги чи газети, з довжелезними, скандальними інтерв`ю, не привертають так багато уваги, як раніше. Повноцінні слова заміняють «емоджі» або «гіфки». Читання чи ведення щоденників, тепер вважається модою, якою захоплюються лише «обрані». Деякі професії починають занепадати.
У добу цифрових технологій, інформативна сфера використовує правило трьох пострілів: швидко, вчасно, цікаво. Чим швидше ти дізнаєшся з певного сайту про новину, що сталася буквально кілька хвилин тому, тим частіше тобі хотітиметься відвідати саме його ще раз. Чим яскравіше та «соковитіше» буде подано матеріал – тим більше репостів і лайків ти залишиш саме під цією статтею. Зверніть увагу, я пишу саме про електронне джерело отримання інформації – друкований вигляд цікавить не так багато людей.
Через складність сприйняття великого обсягу матеріалу, кількість дорослих, котрі читають паперові рукописи, зменшується. Опитавши деяких друзів, я зрозуміла, що число друкованих знаків усе ж таки має для них сенс) Не кожен готовий сприймати сотні сторінок тексту, навіть корисного та розвиваючого (мені здається, такий особливо). Гадаю, скоро ми можемо й зовсім перейти на електронний формат.
Яким саме способом ви сприймайте та отримуєте знання – особиста справа кожного. Я вважаю, те, що людина може розвиватися без додаткової інформації, теж варте уваги. Хоча мені потрібно нагадати про збільшення словникового запасу після чергової книги. Не може бути нічого кращого, ніж запах новеньких сторінок у власній кімнаті під час дощу!
Юлія ФІНКЕВИЧ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”