«Журналістика — соціальний інститут, створений з метою забезпечення всебічного й об’єктивного інформування всіх суб’єктів суспільного життя про соціальну дійсність», – інформує нас Вікіпедія. Одним з головних аспектів професії є формування громадської думки та управління масовими емоціями. Тобто журналісти – це левова частка людей, що суттєво впливають на свідомість громадян тієї чи іншої країни.
Звідки ж така разюча відмінність між матеріалами різних журналістів”? Це не відноситься до тематичних спеціалізацій професії, а саме до подання інформації. Головним чином статті, замітки, оголошення в ЗМІ — це виклад «сухої» інформації, без власного погляду. Але в наш час, коли в Україні ведеться інформаційна війна як в середині країни так і з країною-агресором, новини стали емоційними. Тобто вплив прочитаної або побаченої інформації на людину суттєвий і різний. Чому ж так відбувається?
Для прикладу я виділила дві постаті, що найбільше відрізняються за своєю роботою.
Соколова Яніна Михайлівна — акторка, журналістка та телеведуча програм «Рандеву» і «Кіно» на 5 каналі, також ведуча проєкту «Вечер с Яниной Соколовой» на YouTube. Коли слідкую за роботою цієї жінки, в мене складається ідеал патріотизму і відданості роботі. Вона не боїться правди, допомагає людям дізнатись реальність, вона бореться за країну і її процвітання. Не дарма вона відкрила проєкт «Вечер с Яниной Соколовой», для того щоб викривати дійсність для російсько-української аудиторії на YouTube, вона робить це жартома, серйозно і з усією душею. Впевнена, що котрісь із її глядачів перестали бути «зомбі» щодо ситуації навкруги. Щоразу, коли в країні відбувається якась важлива подія, вона виходить в ефір і висловлює своє бачення, розповідає що сталось та підкріплює факти, це людина яка 24/7 у своїй професії та за це їй велика подяка. Толерантна і впевнена, такою Яніну знають люди, ніякі провокації не змусять забути її що вона Людина.
Інша постать, для мене, як людина, яка забула про людяність і про суть професії журналіста, людина що працює під «ковпаком» за «бабки». Дмитро Костянтинович Кисельов — російський журналіст, заступник генерального директора Всеросійської державної ТРК (з 2008), генеральний директор російського державного міжнародного інформаційного агентства «Росія сьогодні» (з 9 грудня 2013). Часто звинувачується у пропаганді. Негативну реакцію викликає, зокрема, його позиція щодо України (Євромайдану, Кримської кризи й протистояння на сході) і пропаганда гомофобії.
Щоразу бачачи уривки з новин Росії, в якихось телепрограмах, в мене віднімає мову. Історія про «Розп’ятого хлопчика», вандалізм, атаки та знущання з «бідних народів Росії» з боку «української хунти», бандерівців, належать ефірам «Першого каналу» за участі Дмитра Костянтиновича. Всеросійська пропаганда живе на чолі з цим ведучим, страшно уявити, як люди сприймають і вірять в ці історії. Програма «Новини» на «Першому каналі» часто використовує старі кадри війни, не в Україні; проплачені актори з’являються в різних містах і з різними історіями жахіть ЛНР і ДНР. В мене немає жодної поваги до такої роботи журналіста та телеведучого.
Різниця в такій журналістиці лише одна – гарні гроші. Але, я впевнена, що людина віддана своїй професії, своїй меті, буде робити свою роботу, не зважаючи на гонорар. Людина яка має гідність, не буде дурити мільйонну аудиторію, заради грошей. Повага до себе – це повага й до інших. Не той друг хто медом маже, а той хто правду каже. Будьте обачні, фільтруйте інформацію і живіть з честю.
Злата НОВОСЕЛЬСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста
на базі НаУ «Острозька академія»,
м. Біла Церква, Київська обл.