Вітаю, шановний пане! Мій лист Вам – це пошук однодумця.
Я живу в 21 столітті. Це час інноваційних технологій. Навколо мене знаходяться безліч речей, про які у Вашій епосі могли тільки мріяти. Що й казати, часи змінюються. Наш світ кардинально відрізняється від звичного Вам. Річ йде не тільки про індустрію, а й про людей. Ми стали іншими: змінилися наші цінності, погляди, відношення до життя, майбутнього, сьогодення та минулого. Більшість турбується про завтрашній день, про часи, які настануть “колись”. Вони відкладають заощадження, обмежуючи себе в найменших забаганках. Підлітки та молоді люди зазвичай живуть сьогоднішнім днем. Для них неважливо, що буде завтра, вони забувають, що було вчора. Люди ж похилого віку часто люблять заводити розмову на тему “… А от у наш час…” або “… Як добре жилося при..”. Вони прожили своє життя і, я гадаю, є дещо схвильованими такими швидкими і різкими змінами порядків. Їм важко звикнути до чогось нового і незвичного.
До чого я веду? На перший погляд, наші світи геть різні, але все ж є дещо спільне – проблеми. Під цим словом я маю на увазі війни, бідність, корупцію, нездорову жагу до влади. Незважаючи на те, що нас розділяє декілька сотень років, негаразди, що були у Вашому часі, переслідують нас і зараз. Виникає питання: чому так відбувається? Наш світ більш розвинений, ніж Ваш, тож, за логікою речей, і проблеми повинні бути складнішими.
Але чому ми не можемо подолати те, з чим боролися у Вашому часі? На мою думку, “корінь зла” у незнанні власної історії. Я маю на увазі не те, що ми геть не вивчаємо цей предмет, а те, що не розуміємо його призначення. В школі, звісно, всі вивчають історію, але зазвичай це просто зазубрювання, а не розуміння. Раніше я також намагалася просто “завчити” матеріал, але в певний момент я зрозуміла, що кожна річ в цьому світі має свій сенс і призначення. Зараз історія для мене – це спосіб зробити мою Батьківщину сильнішою. Адже аналіз життя своїх предків, їх успіхів та невдач може допомогти не допускати тих помилок, що були зроблені в минулому.
Раніше відношення до історії власного народу було іншим. У часи Київської Русі майбутні князі вивчали її, щоб знати, як керувати державою, з ким воювати, а з ким встановлювати мирні відносини. У часи козаччини знання власної історії було обов’язком, інакше людина вважалася перекотиполем. Саме в ті періоди Київську Русь знали у всьому світі, а Гетьманщину, державу, засновану Богданом Хмельницьким, поважали і боялися. Усі країни світу рахувалися з нами, бо в свій час і Гетьманщини, і Київська Русь показали свою силу та міць.
Я впевнена, що однією складовою їхнього успіху стало знання історії і уникання помилок, що були допущені попередниками.
А що Ви, шановний пане, думаєте з цього приводу? Напишіть, будь ласка, свою думку щодо питання “Навіщо вивчати власну історію?”
Чекаю з нетерпінням.
13.07.19
Наталія ГАНІСТРАТ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Дніпропетровська область