Українці вірять у своє майбутнє,
тому й святкують пам’ять Шевченка
Чарльз Дарвін
Тарас Шевченко пройшов важкий життєвий шлях, на якому йому траплялися різні перешкоди, але він з гордістю їх витримав як істиний патріот своєї держави. Кобзар був людиною, яка завжди мала душу, сповнену надій та сподівання на краще майбутнє Батьківщини, адже Шевченко, навіть будучи в чужих краях, завжди думав лише про рідну землю. Він терпів і заслання, і в’язницю заради України. Поет був саме тим, хто зміг зворушити народ і підштовхнути його до подальших дій. І це все зробив лише своїми віршами, які були написані народною мовою та засуджували тогочасну владу. Тарасу Шевченку забороняли писати вірші, але він не зупинявся і в результаті сильно потерпів, але навіть у в’язниці він не переставав писати твори, використовуючи захалявні книжечки.
Окрім письма, Шевченко займався малюванням. Він писав картини і саме це вважав справою свого життя, а поезію – хобі. Саме Шевченко придумав офорт- вид гравюри, коли малюнок витравлювався кислотою. Це доводить, що він – це людина, яка символізує майбутнє та зміни на краще.
Отже, те, що українці пам’ятають Тараса Григоровича Шевченка не дивно, бо він був великою людиною, яка прославила нашу Україну на увесь світ, адже його «Заповіт» перекладено більш як стома мовами світу. Нашим громадянам просто варто знати про цю велику особистість і намагатися бути схожими на нього. Адже якщо українці б усі були такі як він, то зараз в Україні був мир і ніхто не зміг би посягати більше на нашу свобод. Бо всі люди були б єдиними, завдяки тому що хотіли одного – миру для рідної землі.
Українці вірять у своє майбутнє, згадуючи Шевченка. І ті складні часи, які були колись, за його життя, він не терпів знущання і намагався з цим боротися. Великий Кобзар навіть у своєму «Заповіті» підтверджував віру у щасливе майбутнє, але також просить його згадувати:
Сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути незлим тихим словом»
Ми живемо в набагато легші часи, але все одно терпимо знущання. У нас кращі умови, але ми не боремося. І ми не можемо сказати напевне, що любимо Україну, а без цього не буде майбутнього.
Галина ПІДГУРСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Львівська область