Справді, навіщо? Більшість людей вважають це непотрібним і нудним заняттям. Однак історія – це часточка душі кожного з нас. Вона живе у наших серцях і палахкотить невмирущим вогнем.
Людина, яка не знає історії своєї держави, не знає себе. Могутність і стійкість будь-якої країни починається з патріотизму. А, щоб стати патріотом рідної землі, потрібно вивчати історію. Лише той, хто знає її, по-справжньому любить батьківщину.
Одна справа – це не знати історії, а друга – не хотіти знати. Ось найстрашніше, що може бути. Ми повинні прийняти минуле, щоб збудувати майбутнє. Перемоги наших предків – наша гордість. А їхні поразки слугують для нас наукою і джерелом мудрості.
Громадяни, які не цікавляться власною історією, схожі на сліпих кошенят. Вони не розуміють, що таке єдність і згуртованість народу. Не знають, що таке ідентичність.
Але ще гірше – цуратися власної історії. Це все одно, що соромитися самого себе. Лише пізнавши минувшину, ми зрозуміємо сучасність. Без історії люди не усвідомлять себе як націю. Вона є матір’ю мови та культури народу.
Історія формує основний фундамент держави. Обов’язок громадян – підтримувати і зміцнювати його. Від знання історії залежить подальше існування і розвиток будь-якої країни. Доки вона живе у наших серцях, доти живе й нація.
Анна КАЗМІРЧУК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
м.Козятин, Вінницька область