Країна починається з тебе. Так, саме з тебе. Не з Президента, парламенту або Збройних сил. Не з губернатора, вчителя, і навіть не з сусіда з десятого поверху. З тебе, того, хто сьогодні знов склав фрукти у поліетиленовий пакет, хто знов викинув недопалок у смітник, того хто, поспішаючи, в черговий раз проїхав на жовте світло. З тебе, хто вирішив “Не піду на вибори – від мене все одно нічого не залежить”.
А далі що? А далі ти направо і наліво будеш критикувати політичну ситуацію в країні; будеш обурений тим, що кожного дня на дорогах помирають сотні, а то і тисячі людей; будеш не тільки свідком, але і прямим винуватцем зміни клімату і екологічної катастрофи.
А знаєш, що найстрашніше? Те, що ти не помічаєш в цьому своєї провини.
Чому ти вважаєш, що без тебе обійдуться? Чому ти боїшся виділитись з цього сліпого натовпу? Чому ти не хочеш подавати приклад?
Кажеш, “опускаються руки”? А якщо спробувати ще раз? І ще раз, і не один. Ризикни, почни діяти. Завжди будуть ті, що розкритикують, засміють або просто проігнорують. Але пам’ятай, що поруч завжди є твої однодумці, що також бояться заявити про себе.
Думаєш, і цього недостатньо? Ти дуже помиляєшся, друже.
Країна – вона як пазл, що складається з маленьких, здається, непомітних частинок. Уяви: ти – це маленький пазлик. У тебе є громадська позиція і ти вирішуєш оголосити про неї. Далі до тебе підтягуються всі ті однодумці – і картинка вже починає вимальовуватися. Так до вас приєднуються ще, ще і ще сотні, а то і мільйони частинок – і іншим вже не лишається вибору, як долучитися. І ось вона – омріяна картинка. А згадай, все почалося з тебе.
Саме зараз кинь всі свої справи і зроби крок до нового життя. Зміни свої звички, зміни себе. Почни з того, що найбільше хвилює: заговори вже нарешті українською, прибери сміття хоча б за собою – немає маленьких непотрібних речей.
Припини критикувати, перейди до дій. Пам’ятай, проблеми ніколи не трапляються у вакуумі. У переважній більшості це лише передбачуваний наслідок того, як влаштована робота. Завдання в тому, щоб змінити систему, а для цього потрібно змінити її складові. Май сміливість почати із себе.
Кожен день – це можливість для змін. Змінивши себе, ти змінюєш країну. Бо ти і є вона, бо ти і є країна!
Єлизавета ПРЯХІНА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Харків