Нині досить актуальним є питання благоустрою і рівня життя нашої планети. У минулі століття в суспільстві розпочалася нова епоха – епоха науково-технічного прогресу, яка відкрила людству багато таємниць, дала неоціненний шанс покращити життя. Розквіт осучасненої промисловості, прогресивні винаходи, сміливі ідеї, ризики та чисельні експерименти незабаром привели нас до розвинутого сьогодення. Іноді здається, що сучасність відображає картину фантастичних романів, котрі із захватом читалися в дитинстві й здавалися чимось неймовірним. На сьогодні суцільна індустріалізація та глобалізація досягли апогею свого розвитку й зупинятися на цьому не збираються.
Якщо стрімкий прогрес зробив наше життя таким зручним, комфортним і легким, чому ми маємо відчувати себе у небезпеці? Завдяки розвинутій промисловості ми задовольняємо всі свої потреби, аби лише гроші були. Та й сучасна медицина надійно охороняє наше здоров’я. Люди перетворилися на споживачів, котрі тільки беруть і не повертають. Чи замислюємось ми над тим, хто ж у цій ланці є постачальником? Можливо, людина й відчуває себе господарем світу, який самостійно забезпечує своє існування, але це не зовсім так. Усі необхідні умови й ресурси для людської діяльності створює наша рідна планета Земля, яка турбується про своїх мешканців. Її щедрі надра з кожним роком спустошуються, забезпечують людські потреби… А чим же ми віддячуємо планеті? Безвідповідальним ставленням? Масовими забрудненнями, які вбивають природу? Якщо вже життя зародилося на Землі, то воно має співіснувати у «дружньому симбіозі» зі своїм «великим домом», а не вести паразитичне існування.
Якщо така споживча ситуація не зупиниться, ми ризикуємо втратити планету. А разом із нею зникнемо й самі. Ось у чому полягає небезпека! Загибель через людську безвідповідальність. Можливо, хтось думає, що у пакетиках сміття серед лісу немає нічого поганого, але проблема набагато глибша, і її має зрозуміти кожна людина.
Спробуймо уявити загальну картину навколишнього середовища: забруднене повітря, зникнення цінних видів флори й фауни, погані врожаї через виснажені ґрунти, а найжахливіше – купи сміття в лісах, у полях, у водоймах і навіть на дні океану. Тисячі тон не переробленого сміття, яке перетворилося на справжні гори! Пластик, поліетилен та інші штучні полімери – найжахливіші вороги довкілля. Вони здаються непереможними, тому що знищити їх практично неможливо.
Ми часто можемо спостерігати історію подібних забруднень у повсякденному житті. Наприклад, я нерідко бачу дітей, які викидають етикетки з-під морозива або пластмасові трубочки з соку просто у траву, а потім говорять: «Від однієї трубочки нічого не станеться». На Землі мешкають мільйони таких «однодумців», які в день викидають у траву як мінімум одну трубочку. А від мільйону таких трубочок щось станеться? Звичайно ж, підростаюче покоління не може зневажливо ставитися до природи через особисті погляди. Воно бере приклад зі старших.
Таке легковажне відношення до природи проявляється не лише в дітей, але й у дорослих. І вони забруднюють екосистеми набагато вагоміше. Хтось миє автомобіль біля річки, хтось вивозить сміття у яри, хтось взагалі займається браконьєрством: глушить рибу або полює на вимираючих тварин. Дуже актуальною зараз є проблема вирубки лісу як законної, так і незаконної. Багато років тому, відчувши усі переваги прогресу, люди забули про природу, з якою вони співіснували до того часу. Тепер екологічна ситуація загострилася. Вона досягла критичної точки, ігнорувати яку – справжній злочин.
Буквально нещодавно люди схаменулися. Багато мешканців планети осягнули серйозність проблеми, тому стали робити перші кроки для її вирішення. Почали засновуватися спеціальні організації, все більше активістів виступає за благоустрій Землі та закликає інших використовувати її ресурси з розумом, щось віддаючи взамін. Таку ініціативу підтримує все більше людей. Проте одні доводять її на ділі, а інші – на пафосних словах. В різних країнах світу діють природоохоронні акції, влаштовуються суботники. Багато держав об’єднуються та підписують договори про відмову від виробництва пластику та поліетилену. Проте багато підприємств не згодні на таке, бо для них це джерело заробітку.
З власного досвіду можу навести ще один актуальний приклад забруднення. Нещодавно люди святкували Великдень, і до цього визначного дня усі магазини сяяли яскравими штучними квітами. Звісно, вони не могли залишитись без уваги. Величезна кількість осіб закупає до Великодніх свят красивий товар, аби прикрасити ним могили своїх близьких. Здавалося, від маленького букетику штучних маків, які цілий рік стоять біля нагробку й колишуться у поривах сухого вітру, немає ніякої шкоди. Проте елементи декору, не дивлячись на естетичність, завдають великої шкоди природі. Перед Великоднем тисячі штучних квітів викидаються й замінюються новими. І це замкнуте коло діє роками. Коли ми з родиною йшли на цвинтар, я була вражена розмірами штучного квіткового сміття, яким висланий весь яр, яким закидані терни, яке лежить навіть на дорозі і висить на деревах. Хіба це не жахливо?
Як свідчать деякі джерела, у багатьох містах і селах люди потроху відмовляються від штучних квітів, і прикрашають надгробки близьких живими гвоздиками, тюльпанами або нарцисами. Наше селище не є винятком. Екологія більшості населених пунктів прийшла до такого занепаду, що ігнорувати його неможливо. Аби скоротити чисельність забруднень, проходять акції відмови від поліетиленових пакетів і тих самих штучних квітів. Кожен рятує навколишнє середовище, як може.
Саме турбота про природу та збереження її від забруднень і є тією самою вдячністю Землі за забезпечення нею наших життєвих потреб. Це має бути свідомим вибором кожної людини, який залежить від її поглядів і моральних цінностей. Не варто відразу зосереджувати свою увагу над екологічними проблемами глобального характеру, наприклад, над Тихоокеанською сміттєвою плямою чи викидами нафти у відкритий океан. У тій ситуації ми нічого не можемо вдіяти, тому що знаходимось за сотні кілометрів звідти. Нам потрібно турбуватися про свою місцевість, адже благоустрій планети і її безпека залежать від кожного мешканця особисто. Якщо ти не викинеш пластикову пляшку у лісі й дійдеш з нею до спеціальної урни – ти зробиш маленький, але вагомий крок до змін.
Звісно, комфортабельність і зручність наших сучасних домівок – це неймовірний результат прогресу, але важлива не лише комфортність тіла, а й комфортність душі. Хіба не приємно прогулятися по хвойному лісу, вдихаючи ЦІЛЮЩЕ соснове повітря? Хіба не чудово сидіти на березі ЧИСТОЇ водойми, де плаває ЖИВА риба? А зелені галявини, повні РІДКІСНИХ рослин? А РОДЮЧІ поля? А глибокі яри? Невже людина не отримує насолоду від прогулянок цими чарівними місцями? Спів пташок, шелест листя на деревах, прохолодна зелена трава, чиста вода криниці… Все це наші скарби, до яких ми маємо ставитись із турботою та вдячністю.
Пройшли часи, коли лише Земля забезпечувала нам життя. Тепер настала наша черга. Маленькі кроки до змін окремих людей з часом перетворюються на величезний стрибок. Це особистий вибір кожного, і від цього вибору СЬОГОДНІ, залежить майбутнє наших нащадків ЗАВТРА!
Ірина БИКАНОВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Луганська область