Вже закінчується літо, і я рахую кожен день до настання осені. Вже з нетерпінням чекаю моменту, коли листя почне насичуватися кольорами. Теплими, яскравими, витонченими, мов барви на малюнку дитини. А ці кольори будуть переходити в різнобарв’я відтінків, які прикрашатимуть вулиці своїм цвітом. Чекаю осінньої тиші, спокою, і лише легкого звуку повітря, що колихає останнє листя, яке ледве тримається на майже голих деревах. Чекаю, коли зможу піти до парку, назбирати сухих помаранчевих та багряних листків і зробити з них вінок. А потім, гуляючи вуличками, насолоджуватися днем.
Сама не розумію, за що люблю осінь! Напевно, за її красу, витонченість та несхожість з іншими порами року. Вона насичена кольорами та явищами: маленький дощ, який падає на обличчя та надає відчуття прохолоди, спокою, безмежжя; легкий вітерець, який розвиває волосся і колихає голі віти дерев; падаюче сухе листя, яке прикриває сіру землю та йдучи по вулиці ти відчуваєш легкий шелест та звук хрусту листя під ногами. Каштани, шишки, жолуді, які розкидали по землі білочки, стрибаючи з дерева на дерево, з гілки на гілку, та ховаючи запаси на сувору зиму.
Ти занурюєшся в цей світ, не можеш зупинити думки, пригадуєш приємні миті життя та просто мрієш. Йдеш вулицею й відчуваєш приємний солодкий запах, схожий на гарячу каву з молоком і корицею та теплих кренделиків з ваніллю. Хочеться закутатися в м’який плед та, сидячи біля вікна, насолоджуватися осінньою природою, насолоджуватися життям.
Саме в такі моменти, ти розумієш, що в кожній осінній миті є частинка чогось прекрасного. Розумієш, що саме за це по-справжньому любиш осінь.
Анна КАПЛІНСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Одеса