Зі словами і часом все більш-менш зрозуміло: за часом потрібно слідкувати, його не повернути і кожну мить варто витрачати з користю. Що ж, всі правила тайм-менеджменту – це різні варіації цієї істини. Слова – субстанція більш неоднозначна, адже слова бувають добрі і злі, ними можна вилікувати, убити, засмутити, обрадувати. Що ж робити з можливостями?
Ми живемо у 21 столітті – в урагані інформації, що зносить все на своєму шляху і не соромиться підміни понять. Всі з цим стикаються, всі ми люди і помилятися абсолютно природно. Тим не менш, деякі речі люди з уст в уста повторюють, мов зомбі. «Можливості – це гроші, слава, і все найкраще. Хатинка біля моря, вілли й машини». А двійку за прогули не хотіли? Вислизнути з роботи – це теж можливість, проте у більшості випадків вона не принесе вам нічого хорошого. «У більшості» – ключове слово. Зі зламаною ногою люди зазвичай думають про тепле ліжко і лікаря, а не про банкноти – і це нормально. Тут на допомогу прийде поняття – як на мене, чудове. Люди, що ненавидять новомодні слівця англомовного походження можуть розслабитися, їх буде дуже багато. Отож… Поняття звучить так… пріоритет.
Якщо простими словами, пріоритет визначає, що для вас краще на даний момент. Таки піти до лікаря і плюнути на роботу чи заробити з грошима невроз? Що для вас головніше – вільний час чи ті самі заробіток і слава? На грошах світ клином не зійшовся, ми про це пам’ятаємо. Просто допомагає розібратися в собі. За яким із двох зайців поженешся саме ти, і чи поженешся за зайцем, а не за вовком чи ведмедем? Хутро чи м’ясо? Щось таке.
Звісно, щоб розібратися з цими страшними пріоритетами, варто б сісти й подумати про своє життя. Люди – це не такі вже й різні створіння, й іноді треба кожного роздивлятись під лупою, щоб зрозуміти, що це не копія, знята з копії. І я зараз не про брови товщиною в два пальця, хоч вони теж слугують одним із своєрідних індикаторів. Сенс криється в дрібницях. Я гидую книгою, в якій поганий шрифт. Із двох абсолютно однакових я оберу ту, що мені більше сподобалася шрифтом, чи папером, чи тим цікавим візеруночком на обкладинці. Скільки прикладів сили його величності Випадку в історії ми знаємо? Хто уважно слухав на уроках, чи цікавився цією темою, той точно думав: от якби саме ця людина в певний час опинилася не тут? Що, якби цієї маленької випадковості не сталося? Тоді б усе було б по-іншому. Часто траплялось, що маленька, непомітна, нікому не потрібна випадковість змінювала хід революції й вирішувала долі тисячі людей. Чому ж ми думаємо, що вони не в змозі змінити наше власне життя? І чому так часто ліпимо ярлик «дрібниця» на дійсно важливі речі?
Яна ХОМЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Донецька область