Доволі часто можна почути, як мої однолітки запитують: «Навіщо нам вивчати історію? Адже все це лишилося в минулому й нас не стосується». Звичайно, у них, перш за все, говорить незадоволення важким предметом. Вони не цікавляться історією, не надто бажають витрачати вільний час на величезні параграфи, часом зовсім незрозумілі. Втім, роблячи такі «гучні» заяви, вони неабияк помиляються. Історія рухається за спіраллю, її події мають властивість час від часу повторюватися. Тому-то ми й маємо вивчати її – аби не повторити помилки своїх попередників.
«Історія – це свідок часу, учителька життя. Не знати історії – означає завжди бути дитиною», – казав колись Цицерон. І справді, мов той учитель, вона на простих прикладах навчає нас основних істин життя. Історія є невичерпним джерелом мудрості минулих віків, доступним абсолютно кожному. Той, хто не знає її, не вивчає досвід минулого, прирікає себе на її повторення.
Крім того, наша історія – це частина нас. Людина без історії подібна до перекотиполя, яке прямує туди, куди вітер несе, без жодної цілі й мети. Людина без минулого – дерево без коріння. Адже історія – це основа нашого буття, нашої культури й самобутності. Саме вона робить нас унікальними, вирізняє з-поміж ряду інших. Без історії не було б мови, не було б України й, зрозуміло, самих українців як нації. Бо що значить народ без історії? Лише зграйку безликих людей, розпорошених серед натовпу.
Історія також може стати засобом впливу, зброєю в чужих руках. Недарма за часів існування СРСР її нещадно переписували, підлаштовували під нову ідеологію. А потім «згодовували» правильний продукт юному поколінню, аби виростити з них потрібний владі тип людей. Схожу політику проводила й сучасна Росія, намагаючись стерти межі між історіями наших держав, перекроїти факти так, аби вони вписувалися в байку про два братні народи. Але правда однаково вийшла назовні, адже, як відомо, шила в мішку не втаїш.
Історія – спадок минувшини, якому не місце на вкритих пилом полицях забуття. Її варто знати й звертатися до мудрої помічниці, особливо в тяжкі часи. Часто саме на сторінках історії можна знайти відповіді на питання, які турбують нас. Якщо ж не дослухатися до «порад» минулого, воно може суворо покарати за це. Недарма кажуть, що історія змушена повторюватися тому, що її ніхто не слухає. А ми, люди, завжди краще засвоювали уроки, навчаючись на гіркому досвіді власних помилок.
Вікторія ЧЕЧЕВИЦЯ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Чернігівська область