Історія – свідок минулого,
світло істини, жива пам’ять.
Історія – життя пам’яті.
Історія – це свідок часу, учителька життя.
Не знати історії – означає завжди бути дитиною.
Цицерон
Історія. Глибока наука, що таїть в собі безліч фантастичних фактів. Це скриня, що вбирає в себе скарби не однієї країни світу. Тут приховані від сучасних очей діаманти такої величі, що не знаєш, скільки каратів їм присудити.
Україна — держава, що за джерелами бере початок з Київської Русі, відомої з дев’ятого століття до приходу Олега в Київ. З того далекого часу ми, українці, цеглинка за цеглинкою будували мур нашої славної країни, що мав би захистити нас та нашу історію від ненависного ока ворога. Проте сьогодні моя розповідь доведе, що стіна, яку ми будували століттями, розкололась і не змогла захистити нас і нашу глибоку історію минулого.
Минув, мабуть, місяць з часу, коли я вперше побачила сюжет однієї з наших українських телепередач “Україна. Повернення своєї історії”. Це був звичайний вечір. Я не очікувала, що саме тоді в мене зародиться геніальна ідея для нової статті, яка, можливо, відкриє світові очі. Спочатку перегляд програми був звичним відпочинком після важкого шкільного дня, але щойно я почала вникати у сюжет, як моє серце відчуло нечувану тривогу.
Як мені вдалося вияснити, цикл програм “Україна. Повернення своєї історії” є документальним історичним фільмом, що знімається за підтримки Міністерства інформаційної політики і є програмою телеканалу “1+1”. У своєму фільмі головний журналіст і ведучий — Акім Галімов — розпочинає важливу місію пошуку і відновлення справжньої історії України, чим заперечує поширені історичні міфи. На зйомки однієї частини циклу у дослідницької групи іде майже рік(!) Досконала, проте клопітка праця, постійні подорожі та секретні завдання зайняли не одну годину. Але сьогодні більшу увагу хочеться звернути не стільки на сам фільм, скільки на його суть та значення для сучасного українського суспільства, не байдужого до власної історії.
За час зйомок проекту було вияснено та доведено, що ми вивчаємо несправжню історію України з перекрученими фактами та деталями, які ми змушені розповідати нашим нащадкам! Дослідники виявили, що всю нашу історію постійно змінює лише одна держава, яка видає себе за нашого брата. Я готова відкрити всі карти і показати, хто стільки років безжально краде нашу могутню історію. Усі нитки нашої історії перериваються у … Росії, правлячі кола якої, як магніт, притягують до себе наші українські факти. Приміром усі князівські та гетьманські клейноди, включаючи останки самих князів і гетьманів, зберігаються у загадковому російському музеї, куди наразі українському туристові вхід заборонений. Все, що так хотіли знайти дослідники та археологи, зникало саме там, і цілком можливо, що ми вже більш ніколи не побачимо наших предків.
Крім масового вивезення українських скарбів російські діячі за наказами вищих органів влади знищували або змінювали портрети наших князів та гетьманів. Можливо, їм і вдалося знищити наші історичні артефакти, але змінити історію світу їм ніколи не вдасться. Саме тому на пошуки справжніх облич наших предків доводиться їхати далеко за кордон, щоб знайти і показати, що так давно втратила Україна. Завдяки підтримці іноземних дослідників вище згадана програма в дуже цікавий спосіб відновила реальні обличчя наших предків: Ярослава Мудрого та його дітей та внуків, реальний портрет Івана Мазепи. Створюючи вигадані обличчя політичних діячів, Московська держава, а згодом Російська імперія, усіляко старалася погубити нашу прадавню історію.
Найбільш вражаючим фактом, що донині переслідує українське суспільство, є привласнення Росією нашої історії. Як відомо, Радянський союз об’єднувала ідея “спільної колиски братніх народів”. Росія почала трактувати власну історію на святинях Київської Русі, іменах та реліквіях. Уже в одній з перших друкованих книг з історії під назвою “Синопсис” ХVІІ століття, яка нині зберігається у Києво-Печерській Лаврі, була закладена ідея “слов’яно-російського народу”. Завдання книги — провести генеалогічну лінію московського царя Федора Романова від Володимира Великого, щоб сформувати спільну історію, хоча насправді цих двоє людей навіть близько не мають спорідненості, їхні генетичні нитки ніколи не були переплетені! Чимало вірних служителів російському царю виконували незаконні завдання свого правителя і просто переписували історію України на свій політичний лад. Тобто українські книжки, що оповідають справжню історію нашої держави, по суті не існують. Усі ми вчимо власну історію на основі переписів російських діячів, що нищили нашу культурну історичну спадщину.
Це не останній факт, що підтверджує масове викрадення сторінок нашої історії. Це лише короткий опис того, як її змінюють та привласнюють інші. І все це можна пояснити лиш одним: нам і нашій історії відкрито заздрять. Це все, як у дитинстві. Коли ти бачиш у подружки нову іграшку і забираєш її собі, бо хочеш, щоб вона була твоєю.
Я, як звичайна школярка, мало можу зробити для того, щоб відкрити очі засліпленим брехнею українцям і змусити їх боротися за свої свободи. Але я впевнена, що ця стаття — це лише мій перший, але не останній крок до відновлення історії моєї України.
Аліна КАЛІНСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
м.Красилів, Хмельницька область