Ще з ранніх літ нам постійно повторювали, що коли ми подорослішаємо, треба буде вибирати свій шлях і свою життєву позицію. Проте ніхто нам так і не пояснив, як це зробити. Отже, пошуки в даному випадку безглузді.
Життєвий шлях – це звичайна абстракція. Це поняття ми формуємо індивідуально для себе кожного дня. Ми самі будуємо свою дорогу, яка не завжди виходить такою гладкою, як хотілося б. І як не крути, ця дорога завжди матиме дві смуги, низку поворотів і ряд перехресть. Усе залежить тільки від того, який поворот ми виберемо. Адже «все наше життя – цикл прийнятих рішень; і кожне наступне рішення ставить нас перед новим вибором. Цей вибір інколи міняє все: кожні хвилини нашого майбутнього залежать від нього» (із фільму «Вибір»).
Не менш важливу роль у прокладанні нашого шляху відіграють наші цілі і бажання. Ми всі до чогось прагнемо і про щось мріємо. Тому дуже важливо не дозволяти нашим мріям залишатися просто мріями. Стейсі Абрамс колись сказала, що, прагнучи до чогось, кожна людина повинна поставити собі три запитання: що вона насправді хоче; навіщо вона це хоче; як вона збирається це отримати. Із цими словами важко не погодитися. При виникненні найменших труднощів ми легко здамося, не знаючи відповідей на ці питання.
На жаль, великий вплив на людину чинять страх перешкод, втома від наполегливої праці, суспільство і оточуючі. Звісно, завжди знайдуться ті, хто «плюватимуть у спину», «ритимуть яму» і «промиватимуть кісточки». Проте варто подивитися на все з іншого ракурсу! Плюють у спину – ти попереду, риють яму – зробиш басейн, промивають кістки – на старості не буде артриту (індійська мудрість). А найголовніше пам’ятати: ніхто не сказав, що буде легко; ніхто не сказав, що інший шлях правильний.
Дорога – це життя. Початок дороги – найперший вибір. Кінець дороги – це результат усіх виборів. І будеш ти ним задоволений чи ні – повністю залежить від тебе.
Анна МАСНИК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Житомирська область